«Зі мною щось не так»: що  насправді стоїть за тривожністю

«Зі мною щось  не  так»:  що  насправді стоїть за тривожністю, з якою приходять до невролога

Серед моїх пацієнтів є дуже типова історія. Пацієнт заходить у кабінет із папкою обстежень: МРТ головного мозку, аналізи. Усе в нормі. Пацієнт втомлено каже:

«Лікарю, я вже стільки всього пройшов, а причину симптомів знайти не можу. Я вже не знаю що робити».

Це історія про тривожність, яка дуже вдало маскується .

Чому тривога живе в тілі

Існує поширене уявлення, що тривога є «просто у думках»: вона з'являється від поганих думок і минає, якщо «взяти себе в руки». Це хибна ідея, і через неї люди роками страждають .

Тривога починається в мозку, але відчувається всім тілом. Коли мозок вирішує, що є загроза відбувається ряд процесів.

Мигдалеподібне тіло, наш внутрішній «детектор небезпеки», подає сигнал, і вегетативна нервова система переходить у режим мобілізації. Серце б'ється частіше, дихання стає поверхневим і швидким, м'язи напружуються, травлення гальмується, а гормони стресу виділяються.

Для втечі від хижака це чудова система. Проблема в тому, що сучасна людина часто сидить за столом, гортає стрічку новин і мозок сприймає це як загрозу. Тіло готується бігти, а бігти нікуди. Енергія залишається всередині, і ми починаємо відчувати її як симптоми.

З якими скаргами люди приходять до невролога

Ось із чим найчастіше стикаюся на прийомі:

Запаморочення. Це не обертання світу навколо (воно частіше свідчить про

проблеми внутрішнього вуха), а відчуття «не стою на твердому ґрунті», «ніби все пливе». Дуже характерна скарга при тривожності.

Головний біль напруги. Відчуття обруча на голові, тиск на скроні й потилицю. Часто за цим стоять постійно стиснуті щелепи й затиснуті плечі, про які людина навіть не здогадується.

Поколювання й оніміння. Мурашки в пальцях, у стопах. Тут є цікавий механізм: при тривозі ми несвідомо дихаємо частіше й глибше, ніж потрібно. Рівень вуглекислого газу в крові падає, і нерви стають збудливішими. Звідси оніміння, а іноді й відчуття, що не вистачає повітря. Парадокс у тому, що повітря вистачає, його навіть забагато.

«Ком в горлі»,нестача повітря, серцебиття. Людина переконана, що в неї проблемиз серцем чи щитоподібною залозою. Іноді так і є, тому обстежитися варто. Але нерідко все в нормі.

Дзвіну вухах, мушки перед очима, відчуття нереальності. Усецеможебути відгуком перевантаженої нервової системи.

Безсоння. Людина засинає, але прокидається о третій ночі з відчуттям, що от-от трапиться щось страшне.

Чому важливо спершу перевірити аналізи

Подібні симптоми можуть давати й цілком фізичні причини: порушення роботи щитоподібної залози, анемія, дефіцит вітаміну B12, апное сну, мігрень, вестибулярні розлади, побічні дії ліків, надмірна кількість кави чи енергетиків. Рідше трапляються епілепсія, розсіяний склероз та інші неврологічні хвороби. Тому лікар спершу уважно вислуховує, оглядає, призначає необхідний мінімум обстежень і лише тоді говорить про тривогу.

Базовий набір необхідних аналізів:

1. Загальний аналіз крові (ЗАК)

Допомагає виявити:

• анемію, яка може проявлятися слабкістю, втомою, серцебиттям, задишкою;

  • ознаки запального процесу;

  • інші зміни клітин крові, які можуть впливати на самопочуття.

2. Феритин

Показує запаси заліза в організмі. Низький феритин може супроводжуватися втомою, слабкістю, зниженням концентрації, головним болем, серцебиттям та погіршенням загального самопочуття — навіть якщо гемоглобін ще нормальний.

3. Сироваткове залізо

Показує кількість циркулюючого заліза на момент забору крові. Допомагає оцінювати обмін заліза, але самостійно для діагностики дефіциту заліза недостатнє — його доцільно оцінювати разом із феритином та показниками загального аналізу крові.

4. ТТГ

Один із ключових аналізів для оцінки функції щитоподібної залози.

Порушення її роботи можуть давати симптоми, схожі на тривожний розлад: серцебиття, тремтіння, пітливість, дратівливість, порушення сну, зміни ваги, слабкість.

5. Вітамін B12

Дефіцит може проявлятися втомою, слабкістю, порушенням концентрації, когнітивними та неврологічними симптомами, а іноді — змінами настрою.

6. Фолієва кислота (B9)

Необхідна для кровотворення та роботи нервової системи. Її дефіцит може сприяти анемії, слабкості, втомі та неврологічним симптомам.

7. Глікований гемоглобін (HbA1c)

Показує середній рівень глюкози приблизно за останні 2–3 місяці. Порушення вуглеводного обміну можуть супроводжуватися слабкістю, коливаннями самопочуття, пітливістю, тремтінням та іншими симптомами, які пацієнт може

Про наші реалії

Останніми роками до звичайних причин тривоги додалася ще одна: життя в умовах тривалої небезпеки. Сирени, новини, невизначеність, розлука з рідними, постійна готовність до гіршого. Нервова система не створена для того, щоб

роками жити в режимі «бий або тікай».

Тривожність це нормальна реакція мозку на ненормальні обставини. Інша річ, що в такому режимі легко застрягти, і тоді потрібна допомога спеціаліста.

Що реально допомагає

Дихання. Якщо тривога підступає, зробіть подовшений видих. Вдихніть носом на чотири рахунки, видихніть повільно на шість-вісім. Це активує парасимпатичну систему, тобто «гальмо» організму. Робіть так кілька хвилин, і ви відчуєте

полегшення.

Сон. Він лікує тривожність краще за багато таблеток. Однакові час засинання й підйому, без телефону в ліжку, прохолодна кімната. Недосипаючи, ми підвищуємо реактивність мигдалеподібного тіла, і навіть дрібниці починають здаватися катастрофою.

Рух. Швидка ходьба двадцять-тридцять хвилин на день уже знижує рівень тривоги. Тілу треба дати використати накопичену енергію.

Кава,алкоголь, нікотин. Кофеїн цілком може провокувати панічні атаки в чутливих людей. Алкоголь посилює тривогу.

Інформаційна гігієна. Читати новини зранку та перед сном, постійно оновлюючи стрічку, означає підтримувати нервову систему в стані тривоги. Оберіть пару

конкретних годин на день і не виходьте за їхні межі.

Психотерапія. Когнітивно-поведінкова терапія має найкращу доказову базу при тривожних розладах. Вона вчить розпізнавати тривожні думки і по-іншому реагувати на тілесні відчуття.

Ліки. Іноді їх справді потрібно приймати. Існують препарати, які безпечно й  ефективно знижують тривожність, але призначати їх має лікар після оцінки загальної картини.

Найважливіше, що я кажу пацієнтам

Симптом це сигнал, який мозок надсилає, коли він перевантажений. Чим більше ми його лякаємося, тим сильніше він стає: «серце калатає» з’являється страх, страх додає адреналіну, адреналін пришвидшує серцебиття ще сильніше. Це замкнене коло можна розірвати, якщо зрозуміти, як це працює.

Коли людина вперше чує: «Ваші відчуття справжні, ви не вигадуєте, але вони безпечні й лікуються», вона часто видихає так, ніби носила цей тягар роками.