Мономери фібрину як маркер ранньої діагностики тромбозу

Раннє виявлення гіперкоагуляційного стану — одна з ключових задач клінічної гемостазіології, адже тромбоз рідко виникає «раптово». У більшості випадків йому передує період прихованої активації згортання, коли процес уже розпочався, але ще не сформувався повноцінний тромб, який легко підтвердити інструментально. Саме тут традиційні маркери мають обмеження. D-димер відображає переважно розпад стабілізованого фібрину, тому часто «спрацьовує» вже після того, як тромбоутворення відбулося.

Мономери фібрину (Fibrin Monomers, FM) — маркер іншої фази. Вони виникають на першому етапі перетворення фібриногену у фібрин і сигналізують про активну тромбінемію ще до формування стабілізованого згустка. Сучасні імунотурбідиметричні методи визначення FM зробили цей показник доступним для рутинної практики, зокрема у форматі лабораторного сервісу СМАРТЛАБ.

1. Вступ: чому «нормальні аналізи» не завжди означають безпеку

У практиці трапляються ситуації, коли у пацієнта є симптоми, сумісні з тромбозом або тромбоемболією (диспное, тахікардія, біль у грудях, односторонній набряк/біль кінцівки), але:

• D-димер негативний,

• коагулограма в межах норми.
   

Це не завжди «виключає» процес. Часто це відображає часовий розрив між початком тромбоутворення та появою маркерів лізису сформованого тромбу. Стандартні тести традиційно спрямовані на виявлення наслідків (фібриноліз), тоді як рання фаза (генерація тромбіну та утворення фібрину) може залишатися «невидимою».

FM закривають цю діагностичну прогалину: вони з’являються тоді, коли коагуляція вже активована, але тромб ще не став стабілізованим матриксом, який обов’язково дасть високий D-димер.

2. Фізіологія та патофізіологія тромбоутворення

2.1. Де в каскаді з’являються мономери фібрину

Тромбоутворення — не дискретна подія, а послідовний процес. На молекулярному рівні його можна описати так:

1. Формування протромбіназного комплексу (фактори Xa, Va, кальцій на мембранах клітин).
    
2. Генерація тромбіну (II → IIa).
    
3. Розщеплення фібриногену тромбіном з утворенням мономерів фібрину та фібринопептидів A і B.
    
4. Полімеризація мономерів (спочатку розчинні комплекси, потім нерозчинний полімер).
    
5. Стабілізація згустка фактором XIIIa (перехресне зшивання).
    
6. Фібриноліз (плазмін розщеплює стабілізований фібрин).
    

Ключова особливість: FM утворюються на етапі 3 і накопичуються на межі 3–4. Тобто вони сигналізують про активне утворення фібрину до формування стабільного, перехресно зшитого тромбу.

2.2. FM vs D-димер: різні фази одного процесу

Мономери фібрину (FM):

• виникають при дії тромбіну на фібриноген;

• відображають активацію коагуляції та генерацію тромбіну;

• з’являються рано;

• менш залежать від активності фібринолізу.
   

D-димер:

• виникає при розщепленні стабілізованого (перехресно зшитого) фібрину плазміном;

• є маркером уже сформованого тромбу і його деградації;

• з’являється пізніше;

• залежить від активності як коагуляції, так і фібринолізу.
   

Отже, FM — маркер «висхідної фази» (активне тромбоутворення), а D-димер — «пізньої фази» (фібриноліз). Вони не взаємовиключні: це різні точки одного патогенетичного ланцюга.

3. Клінічне значення визначення мономерів фібрину

3.1. Коли FM особливо корисні

1) Підозра на ранню або прогресуючу ВТЕ при негативному D-димері

• симптоми є, D-димер низький — FM допомагає оцінити, чи є активний тромбіногенез «тут і зараз».

2) Вагітність і перинатальний моніторинг у групах ризику

• D-димер часто фізіологічно зростає, а FM можуть краще відображати саме патологічну активацію згортання.

3) Післяопераційний період

• D-димер часто підвищений через травму тканин і фізіологічний фібриноліз, тому специфічність знижується; FM можуть додати інформації про реальну активність коагуляції.

4) Підозра на ДВЗ-синдром (явний або прихований)

• FM здатні підвищуватися на більш ранніх етапах, коли клініка та стандартні маркери ще не дають ясної картини.

5) Коагулопатії невизначеного генезу та «лабораторні парадокси»

• коли потрібно відрізнити справжню тромбінемію від неспецифічних змін або артефактів.

3.2. Діагностична точність: що важливо розуміти

Клінічна сила FM полягає в їхній часовій перевазі: вони можуть підказати, що коагуляція вже активована, навіть якщо D-димер ще не встиг зрости. При коректно підібраних порогах специфічність залишається прийнятною, але тест не може інтерпретуватися без клінічного контексту, оскільки будь-який стан із активацією коагуляції потенційно підвищує FM

4. Методологічні аспекти визначення FM

4.1. Чому FM стали «рутинним» тестом лише останніми роками

Ранні методики визначення мономерів фібрину були складними, нестандартизованими та маловідтворюваними. Перехід до рутинного застосування став можливим завдяки імунотурбідиметричним методам на автоматизованих платформах: вони забезпечили швидкість, відтворюваність і стандартизацію.

4.2. Що дають сучасні імунотурбідиметричні тести

Сучасні набори реагентів і автоматизовані аналізатори забезпечують:

• кількісне вимірювання;

• стабільні контрольні матеріали;

• можливість працювати у потоковому режимі (актуально для ургентних ситуацій);

• придатність для серійних вимірювань (динаміка часто важливіша за одиничне число).
   

4.3. Як поєднувати FM і D-димер

FM і D-димер можуть підвищуватися разом, але не завжди. Типові клінічні інтерпретаційні ситуації:

• FM ↑, D-димер нормальний/низький → рання активація згортання, тромбінемія; процес може бути «на старті».

• FM нормальний, D-димер ↑ → ймовірно, активне тромбоутворення вже зменшилось, але триває фібриноліз (післятромботична фаза або інші причини підвищення D-димера).

• FM ↑ і D-димер ↑ → висока ймовірність активного процесу з уже задіяним фібринолізом; потрібна оцінка клініки та подальша тактика.
   

5. Практичні приклади застосування (як це працює в логіці клініки)

Приклад 1: симптоми ВТЕ, але негативний D-димер

Пацієнт має клінічні ознаки, а D-димер не підтверджує підозру. FM може показати, чи є активне утворення фібрину. Це не замінює УЗД/КТ за показаннями, але допомагає уникнути «хибного заспокоєння» у ранніх фазах процесу.

Приклад 2: підозра на підгострий ДВЗ у критично хворого

На ранніх етапах ДВЗ можуть бути «плаваючі» зміни стандартних тестів. FM здатні сигналізувати про активну тромбінемію раніше, ніж стане очевидним виснаження факторів чи масивний фібриноліз.

Приклад 3: вагітність у групі високого ризику

D-димер у вагітних часто підвищений фізіологічно, тому його специфічність падає. FM при правильному використанні у динаміці можуть допомагати відрізнити нормальну адаптацію від патологічної активації згортання.

6. Обмеження та перспективи

Попри високу клінічну логіку FM, важливо чесно враховувати обмеження:

• Неспецифічність без контексту: FM можуть зростати при запаленні, травмі, онкопатології, після операцій. Тест не «ставить діагноз» сам по собі.

• Методична залежність: результати можуть відрізнятися залежно від реагентів і платформи, тому важливо орієнтуватися на референтні межі конкретної лабораторії.

• Довгострокова прогностична роль FM в алгоритмах профілактики ще активно вивчається, хоча діагностична роль у ранній фазі процесу вже має переконливі підстави.
   

7. Практичні рекомендації для клініциста

1. Розглядайте FM як маркер активного тромбоутворення, особливо коли симптоми є, а D-димер не підтверджує підозру.
2. Використовуйте FM + D-димер як пару маркерів різних фаз процесу — це підвищує інформативність.
3. У групах високого ризику (вагітність з факторами ризику, онкологія, критичні стани, післяопераційні пацієнти) FM корисні для моніторингу в динаміці, а не як одноразовий «скринінг».
4. Інтерпретуйте результат тільки разом із клінічною ймовірністю та іншими даними (анамнез, симптоми, інструментальна діагностика).
5. Уникайте «лікування числа»: саме по собі підвищення FM без клінічного підтвердження не завжди означає потребу в негайній ескалації терапії, але часто є підставою для посиленого нагляду та уточнення причин.

Висновки

Мономери фібрину (FM) — логічне й патофізіологічно обґрунтоване доповнення до традиційних маркерів тромбозу. Їхня ключова перевага — рання поява на етапі активної генерації тромбіну та утворення фібрину, коли D-димер ще може бути негативним.

Сучасні стандартизовані імунотурбідиметричні методи перетворили FM з «дослідницького показника» на практичний лабораторний інструмент, що дозволяє змістити діагностику тромбозу від фіксації наслідків до виявлення процесу на ранньому етапі.

Сучасна лабораторна медицина дедалі більше рухається до підходу «діяти на випередження». У цьому контексті мономери фібрину — один із найбільш прикладних маркерів, який допомагає лікарю бачити те, що стандартні тести часто не встигають показати вчасно.

Список використаних джерел

1. Fibrin Monomer in Thrombosis and Haemostasis. PubMed Central. 2025. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC12732943/

2. Wei M, et al. Analysis of the diagnostic role of fibrin-related markers in thrombotic diseases. PubMed Central. 2025. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC12130022/

3. Park KJ, et al. Evaluation of the Diagnostic Performance of Fibrin Monomers in Patients with DIC. Clinical Chemistry. 2011. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC3129342/

4. Singh N, et al. Evaluation of the Diagnostic Performance of Fibrin Monomers in Disseminated Intravascular Coagulation. American Journal of Clinical Pathology. 2017. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/26574574/

5. Godon A, et al. Comparison of Fibrin Monomers and D-dimers to predict thrombotic events in critically ill patients with COVID-19 pneumonia. PubMed Central. 2021. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC8213528/

6. Riley RS, et al. Widely Used Types and Clinical Applications of D-Dimer Assay. Laboratory Medicine. 2016. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/27016528/ 

7. Iriani A, et al. The Role of Fibrin Monomer Compared to D-dimer and CRP in Severe COVID-19. Indonesian Journal of Clinical Pathology. 2024. https://www.indonesianjournalofclinicalpathology.org/index.php/patologi/article/view/2110

8. Diagnostica Stago. Clinical Utility of STA Liatest D-dimer and Fibrin-related markers. https://www.stago.fr/media/156/

9. Kawashima H, et al. Normal Soluble Fibrin Levels Suggest a Low Probability of Incipient Thrombosis. PubMed Central. 2025. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC12227936/