Атипові прояви хвороби котячих подряпин у педіатричній практиці

Атипові прояви хвороби котячих подряпин у педіатричній практиці: виклики ранньої діагностики

Хвороба котячих подряпин (феліноз), спричинена Bartonella henselae, традиційно розглядається як доброякісне самообмежене захворювання з локальною лімфаденопатією. Однак останні клінічні спостереження демонструють значну варіативність клінічних проявів, включаючи атипові та потенційно загрозливі форми у педіатричних пацієнтів. 

Вступ

Хвороба котячих подряпин (лат. felinus, грец. -osis) - це гостре інфекційне захворювання, викликане грамнегативною внутрішньоклітинною паличкою Bartonella henselae. Вперше клінічно описане французьким офтальмологом А. Паріні у 1889 році як окулогландулярний синдром, а повноцінно охарактеризоване французьким педіатром Р. Дебре у 1950 році. Збудник було ідентифіковано лише у 1983 році під час ретроспективного дослідження в США за допомогою методу імуногістохімії.
Феліноз залишається актуальною проблемою сучасної інфектології, особливо у педіатричній популяції. Хоча традиційно розглядається як доброякісне самообмежене захворювання, накопичуються дані про можливість розвитку серйозних ускладнень, у тому числі ураження центральної нервової системи, ендокардиту, гепатоспленомегалії та інших органних уражень, особливо у імуноскомпроментованих пацієнтів.

Епідеміологія та патогенез

Поширеність та географічне розповсюдження
Bartonella henselae визнана серйозним патогеном, що має глобальне розповсюдження з більш високою частотою в теплих та вологих регіонах, де сприятливі умови для розвитку векторів, особливо блох (Ctenocephalides felis). За даними Ассоціації ABCD (Advisory Board on Cat Diseases), коти є основним резервуаром B. henselae.
Інфекція поширена як в урбанізованих, так і в сільських регіонах, з підвищеною поширеністю у молодих котів та тварин у притулках. За даними вітчизняних медичних центрів, у клінічній практиці України феліноз діагностується у відносно невеликої частини пацієнтів з лімфаденопатією невідомої етіології, однак справжня поширеність може бути недооцінена через низьку обізнаність лікарів та відсутність скринінгової серологічної діагностики.

Механізм передачі та патогенез
Передача B. henselae від кота до людини відбувається переважно контактним способом через подряпини та укуси. Встановлено, що векторами є блохи (Ctenocephalides spp.), у посліді яких міститься інфекційний матеріал, здатний проникати через ушкодження шкіри. 
В експериментальних умовах доведено передачу інфекції серед котів за умов перенесення бліх, які живилися на природно інфікованих тваринах, а також при внутрішньошкірній інокуляції екскрецій бліх, інфікованих B. henselae. На місці проникнення мікроорганізму формується первинний афект, який часто перебігає безсимптомно, з подальшим розвитком регіонарного гранулематозного лімфаденіту.
Бактеріємія у котів може бути перманентною протягом тижнів або місяців, а також мати переривчастий характер. Важливо зазначити, що за наявності імунокомпетентних власників видалення інфікованих котів із господарства не рекомендується, оскільки здатність котів передавати B. henselae є транзиторною, а ризик інфікування за звичайних умов утримання є мінімальним.

Клінічні прояви та диференційна діагностика

Типова клінічна картина
У імунокомпетентних осіб феліноз зазвичай має доброякісний, самообмежений перебіг і проявляється локальною або регіонарною лімфаденопатією

Типовий клінічний перебіг включає:

• Первинне ушкодження шкіри: Зазвичай на місці подряпини або укусу з'являється папула, везикула або вузлик, що зберігаються від 1 до 3 тижнів, однак можуть тривати місяцями.
• Латентний період: 3-30 днів від моменту контакту до появи перших клінічних симптомів, в середньому 1-2 тижні.
• Регіональна лімфаденопатія: Розвиток болісної лімфаденопатії в лімфовузлах, що дренують ділянку пошкодження. Лімфаденопатія зберігається в діапазоні 1-4 місяців.
• Системні прояви: Лихоманка, алергія, загальна слабкість, міалгія (у 25-50% пацієнтів).

У неускладнених випадках  регресія лімфаденопатії починається на 2-3-й тижні та завершується до 4-8 тижнів від початку захворювання.

Атипові прояви та ускладнення
Останні клінічні спостереження, опубліковані у 2024-2025 роках, демонструють значну варіативність клінічних проявів B. henselae, особливо у педіатричній популяції. Атипові  прояви включають:

1. Гепатоспленомегалія: Характеризується тривалою лихоманкою, втратою маси тіла, болем в животі та підвищенням рівнів С-реактивного протеїну та печінкових ферментів.
2. Ураження центральної нервової системи: Включає енцефаліт, менінгіт та радикулопатію.
3. Окулогландулярний синдром Паріні: Унілатеральна лімфаденопатія з фолікулярним кон'юнктивітом.
4. Ендокардит: Рідке, але серйозне ускладнення, особливо у імуноскомпроментованих пацієнтів, з високою летальністю без адекватного лікування.
5. Бактеріємія у імуноскомпроментованих осіб: Персистуюча бактеріємія з можливістю ураження численних органів та систем.

Спільнота лікарів США (медичні центри Флориди та Чикаго) в березні 2025 року  висвітлили ряд клінічних випадків, що демонструють важливість підвищення індексу підозри на атипову B. Henselae у дітей навіть при нетипових  клінічних сценаріях. З прикладами клінічних випадків можна ознайомитись: PMC NCBI. (2025). The Cruciality of Increasing Index of Suspicion for Atypical Bartonella henselae. March 4, 2025. 

Диференційна діагностика
Диференційна діагностика хвороби котячих подряпин залишається складним клінічним завданням, оскільки захворювання може імітувати широкий спектр інфекційних, гранулематозних та неопластичних процесів. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам із тривалою або атиповою лімфаденопатією, у яких відсутній чіткий інфекційний синдром.
Ключовими клінічними ознаками, що дозволяють запідозрити феліноз, є наявність контакту з котами, первинний афект у місці інокуляції та регіонарний характер лімфаденопатії з тенденцією до спонтанного регресу. Водночас відсутність типових проявів не виключає діагнозу, особливо у педіатричній популяції, що зумовлює необхідність використання серологічних та молекулярних методів діагностики.
Неправильна інтерпретація клінічної картини може призводити до надмірних інвазивних втручань, зокрема біопсій лімфатичних вузлів, або до необґрунтованої антибактеріальної терапії.

Діагностичні методи

Клінічна діагностика та анамнез
Основним діагностичним методом залишається ретельний збір анамнезу з питань про контакт з котами, наявність подряпин чи укусів. Клінічне виявлення  регіональної лімфаденопатії з первинним ушкодженням є  високо специфічним для фелінозу при позитивному контакті з котами.

Серологічна діагностика
Серологічне тестування є основним методом діагностики B. henselae через низьку чутливість традиційних методів культивування. Використовуються наступні методи:

• Непрямий флюоресцентний тест (IFA): Визнається золотим стандартом для діагностики B. henselae.
• Антитіла IgM: Позитивні в ранній фазі захворювання.
• Антитіла IgG: Розвиваються поступово і вказують на минулу або поточну інфекцію. Титри IgG >1:320 вважаються позитивними.

Важливо зауважити, що інтерпретація серологічних результатів може ускладнюватися перехресною реакцією з іншими видами Bartonella та варіаціями титрів антитіл.

Молекулярна діагностика
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР): Тест на виявлення Bartonella DNA з крові, біоптатів та інших матеріалів. ПЛР особливо корисна при діагностиці атипових проявів та у імуноскомпроментованих пацієнтів з персистуючою бактеріємією.
Мікробне безклітинне ДНК-секвенування: Перспективний метод для швидкої ідентифікації B. henselae та розпізнавання атипових клінічних сценаріїв, хоча має обмежену вартість і доступність.

Гісто- та цитологія
При необхідності біопсії лімфатичних вузлів гістологічно визначаються гранулематозна запальна реакція із формуванням некротичних гранульом. Імуногістохімія з використанням специфічних антитіл до B. henselae дозволяє верифікувати збудник.

Актуальні питання та виклики

Раннє розпізнавання атипових проявів
Клінічні спостереження останніх років демонструють нагальну необхідність підтримання високого індексу підозри на B. henselae у педіатричній популяції, навіть при нетипових клінічних сценаріях. Затримка з діагностикою може привести до непотрібних інвазивних процедур, включаючи пункційну аспірацію лімфатичних вузлів та неправильне призначення антибіотикотерапії.

Серологічні труднощі
Перехресна реакція серологічних тестів з іншими видами Bartonella та варіабельність титрів антитіл можуть ускладнювати діагностику, особливо при розрізненні гострої та минулої інфекції. Впровадження молекулярних методів, включаючи ПЛР та мікробне безклітинне ДНК-секвенування, може прискорити діагностику.

Висновки

Хвороба котячих подряпин, хоча традиційно розглядається як доброякісне самообмежене захворювання, представляє значну клінічну варіативність з можливістю розвитку серйозних ускладнень, особливо у педіатричній популяції та імуноскомпроментованих осіб. Останні дослідження 2023-2025 років підкреслюють необхідність:

1. Підвищення клінічної обізнаності щодо атипових проявів B. henselae у лікарів первинної та спеціалізованої ланки.
2. Інтеграція молекулярних методів діагностики для прискорення верифікації діагнозу та запобіганню непотрібних інвазивних процедур.
3. Індивідуалізованого підходу до лікування з урахуванням клінічної форми, ступеня імуносупресії та органних ушкоджень.
4. Мультидисциплінарної взаємодії між інфекціоністами, педіатрами, кардіологами та іншими фахівцями при діагностиці та лікуванні ускладнених форм фелінозу.

Своєчасне розпізнавання, адекватна антимікробна терапія та мультидисциплінарний підхід суттєво покращують клінічні результати та запобігають серйозним ускладненням у пацієнтів з B. henselae інфекцією.
 

Використані  джерела

1. StatPearls. (2023). Cat Scratch Disease. National Center for Biotechnology Information (NCBI) Bookshelf. Дата доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK482139/
2. PMC NCBI. (2024). A Multidisciplinary Approach Through Bartonella henselae. Journal of Clinical Medicine, 13(14). https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC11268036/
3. PMC NCBI. (2025). The Cruciality of Increasing Index of Suspicion for Atypical Bartonella henselae. March 4, 2025. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC11932680/
4. PMC NCBI. (2024). Abnormal Presentation of Bartonella henselae in Pediatric Population. August 14, 2023. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10500953/
5. PMC NCBI. (2024). Pradofloxacin for Treatment of Bartonella henselae. April 17, 2024. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC11054596/
6. ABCD Cats & Vets. (2025). Guideline for Feline Bartonellosis. Association of Feline Practitioners. https://www.abcdcatsvets.org/guideline-for-feline-bartonellosis/
7. Compendium. (2025). Феліноз (хвороба котячої подряпини). Довідник лікарських препаратів. https://compendium.com.ua/uk/handbooks-uk/nozologia-dovidnyk/felinoz-hvoroba-kotyachoyi-podryapini/
8. Centers for Food Security and Public Health. (2024). Cat Scratch Disease and Other Zoonotic Bartonella Infections. Iowa State University College of Veterinary Medicine. https://www.cfsph.iastate.edu/Factsheets/pdfs/cat_scratch_fever.pdf