Пробіотики, пребіотики та мікробіом кишківника: що дійсно працює в клінічній практиці та як нам допомагає тест GA-MAP

Вступ

Сьогодні про «мікрофлору» та пробіотики говорять усюди - від реклами до блогів. Не дивно, що багато людей очікують, що одна капсула пробіотика «перезапустить» організм або що один аналіз на мікробіом відповість на всі запитання про здоров’я. У лабораторії Смартлаб ми підтримуємо інтерес до теми мікробіому, але водночас спираємось на доказову медицину й реалістичні очікування.

Мікробіом кишківника можна уявити як окремий «орган», який дуже чутливо реагує на ваш раціон, рівень фізичної активності, сон і стрес. Жодні навіть найсучасніші пробіотики не замінять базові речі: збалансоване харчування з достатньою кількістю клітковини, рух, якісний сон і корекцію шкідливих звичок.

Варто знати, що не всі пробіотики однакові. У науці ефекти завжди прив’язують до конкретного штаму бактерій, у чітко визначеній дозі та тривалості прийому. Тобто «живі бактерії» в йогурті чи БАДі самі по собі ще не означають доведену користь саме для вашої проблеми - важливо, щоб продукт мав клінічні дослідження для потрібного стану (наприклад, антибіотико-асоційованої діареї, а не будь-якого болю в животі).

Аналізи мікробіому, зокрема сучасні молекулярні тести - це не «аналіз на всі хвороби», а інструмент, який допомагає лікарю краще зрозуміти індивідуальні особливості вашого кишківника. Вони можуть бути корисними при хронічних або повторюваних симптомах (наприклад, синдром подразненого кишківника, функціональні розлади кишківника), коли базові обстеження вже проведені, а питання залишаються.

Ключові поняття: мікробіом, дисбіоз, пробіотики, пребіотики

Мікробіом кишківника - це сукупність мікроорганізмів (бактерій, архей, вірусів, грибів), їх генетичного матеріалу та функціональних взаємодій у просвіті та на слизовій оболонці травного тракту. Збалансований мікробіом забезпечує ферментацію неперетравних вуглеводів, синтез коротколанцюгових жирних кислот, вітамінів, модуляцію імунної відповіді й захист від патогенів.

Дисбіоз умовно визначають як кількісні та якісні відхилення складу мікробіоти від референсного «здорового» профілю, що асоціюються з підвищеним ризиком або тяжчим перебігом захворювань. Важливо пам’ятати, що дисбіоз - не нозологія, а біомаркери порушеної екосистеми, який має інтерпретуватися в клінічному контексті.

Пробіотики згідно з консенсусом FAO/WHO та Міжнародної наукової асоціації з пробіотиків і пребіотиків (ISAPP) - це живі мікроорганізми, які, коли застосовуються в адекватних кількостях, справляють корисний вплив на здоров’я хазяїна. Тобто пробіотиком може вважатися лише той штам (або комбінація штамів), для якого продемонстровано клінічну ефективність у дослідженнях на людях, із чітко вказаною дозою й тривалістю застосування.

Пре́біотики - це харчові компоненти (зазвичай ферментовані вуглеводи), які селективно використовуються корисними мікроорганізмами мікробіому й завдяки цьому опосередковано забезпечують користь для здоров’я. Класичні приклади - інулін, фруктоолігосахариди (ФОС), галактоолігосахариди (ГОС); до цієї групи також відносять деякі види резистентного крохмалю й β-глюкани.

Мікробіом і часті клінічні ситуації

Дисбіоз кишківника описано при широкому спектрі станів: синдром подразненого кишківника (СПК), запальні захворювання кишківника (ВЗК), функціональний закреп, післяінфекційні стани, метаболічний синдром, неалкогольна жирова хвороба печінки, целіакія, алергічні захворювання, ендометріоз, сепсис тощо. Однак рівень доказів щодо причинно-наслідкового зв’язку й терапевтичних можливостей модуляції мікробіому суттєво відрізняється між нозологіями.

При СПК численні роботи продемонстрували відмінності в складі мікробіоти порівняно зі здоровими особами (зміни у відносній кількості Firmicutes, Bacteroidetes, Actinobacteria, зниження різноманіття, надлишок потенційно патобіотичних таксонів). Дисбіоз корелює з вираженістю абдомінального болю, здуття, порушень випорожнення, а також із супутніми тривожно-депресивними симптомами.

Функціональний закреп у дорослих також асоціюється з підвищеним індексом дисбіозу за GA-MAP і змінами метаболітів серотонінергічної та дофамінергічної систем у сечі, що відображає вісь «кишківник–мозок».

У пацієнтів із ВЗК (хвороба Крона, виразковий коліт) описано зниження загального різноманіття, дефіцит продуцентів бутерату (Faecalibacterium prausnitzii) та надлишок протеобактерій. Після хірургічного лікування хвороби Крона певні мікробіомні патерни, визначені за допомогою GA-MAP, асоціювалися з ризиком рецидиву, що відкриває можливості стратифікації ризику.

Що кажуть сучасні настанови про пробіотики

Міжнародні професійні товариства підкреслюють два ключові принципи: ефект пробіотиків завжди штам-специфічний та залежить від дози, а їх застосування має базуватися на результатах рандомізованих клінічних досліджень для конкретної клінічної ситуації. Нижче узагальнено основні позиції щодо найчастіших показань.

• Гострий гастроентерит і антибіотико-асоційована діарея (ААД) у дітей. Оновлені рекомендації ESPGHAN/NASPGHAN щодо ведення гострого гастроентериту в дітей розглядають застосування окремих штамів пробіотиків як додаткової терапії до регідратації. Найбільш переконливі дані отримано для Lacticaseibacillus rhamnosus GG (LGG) ATCC 53103 та Saccharomyces boulardii у дозах ≥10^10 КУО/добу протягом 5–7 днів, де продемонстровано скорочення тривалості діареї та зниження ризику ААД.

Безпека в педіатрії. ESPGHAN наголошує на загальному сприятливому профілі безпеки пробіотиків у імунокомпетентних дітей, проте рекомендує обережність або уникнення їх використання в недоношених, важко імунокомпрометованих, пацієнтів у критичних станах, із центральними венозними катетерами чи тяжкими вродженими вадами серця.

• Синдром подразненого кишківника (СПК). Ряд міжнародних настанов вказує на можливість пробної терапії пробіотиками при СПК, але з різним ступенем упевненості. Раніші рекомендації WGO та експертні огляди відзначали помірний ефект окремих штамів (наприклад Bifidobacterium longum 35624) щодо зменшення болю, здуття й нормалізації випорожнення, водночас American College of Gastroenterology у гайдлайні 2021 року радить утримуватися від рутинного призначення пробіотиків усім пацієнтам зі СПК через неоднорідність досліджень і низьку якість доказів.

Сеульський консенсус 2025 р. по СПК. Корейські рекомендації допускають використання пробіотиків як опції для полегшення абдомінального болю, здуття й порушень випорожнення при СПК, але підкреслюють дуже низький рівень доказів і слабку силу рекомендації, без можливості віддати перевагу конкретному штаму.

• Інші стани. ESPGHAN підтримує використання певних комбінацій пробіотиків для профілактики некротизуючого ентероколіту в недоношених, тоді як для ВЗК, целіакії, СІБО й більшості позакишкових захворювань наразі немає достатніх підстав для рутинного призначення пробіотиків. Оновлені глобальні рекомендації WGO (2023–2024) наголошують: лікар має орієнтуватися на конкретний продукт із доведеною ефективністю для певної нозології, а не переносити результати між різними штамами чи сумішами.

Роль пребіотиків

Пребіотики розглядаються як інструмент м’якої модуляції мікробіому та збільшення кількості біфідобактерій, продуцентів коротколанцюгових жирних кислот. Вони можуть бути корисними при функціональних закрепах, субоптимальному споживанні клітковини, однак їх призначення потребує поступового титрування дози через ризик посилення газоутворення та здуття, особливо у пацієнтів зі СПК.

Діагностика дисбіозу: від класичних методів до високоточної профілюючої технології

Традиційні підходи до оцінки стану мікробіоти - копрограма, посів калу на дисбіоз, водневі дихальні тести - мають низьку аналітичну й клінічну валідність, охоплюють обмежену кількість культивованих мікроорганізмів і не відображають структурної та функціональної складової мікробіому. Сучасні методи ґрунтуються на молекулярних технологіях (16S rRNA/shotgun-секвенування або таргетні панелі ДНК-зондів), що дозволяє кількісно оцінити десятки й сотні таксонів, індекси різноманіття та асоційовані патерни дисбіозу.

У вітчизняних та міжнародних публікаціях дедалі більше уваги приділяється стандартизованим, відтворюваним платформам, придатним для рутинної лабораторної практики. Одним із найбільш вивчених прикладів є GA-MAP Dysbiosis Test, який за останні роки став своєрідним референсом для клінічних досліджень дисбіозу при СПК, ВЗК та функціональних розладах.

GA-MAP Dysbiosis Test: принцип методу та доказова база

GA-MAP Dysbiosis Test - це CE-маркований молекулярний тест, розроблений компанією Genetic Analysis (Норвегія) як стандартизований інструмент для кількісної оцінки дисбіозу кишкового мікробіома.

Ключові характеристики тесту:

• аналіз виконується на зразку калу з виділенням бактеріальної ДНК;
• застосовується панель із 54 ДНК-зондів, що таргетують понад 300 бактеріальних таксонів на різних таксономічних рівнях;
• результатом є як напівкількісна оцінка окремих груп бактерій, так і інтегральний індекс дисбіозу (Dysbiosis Index, DI) у діапазоні 0–5, де значення ≥2 часто трактують як клінічно значиме відхилення від норми;
• референсна база формується на основі когорти здорових донорів, що дозволяє порівнювати профіль конкретного пацієнта з «нормобіотичним» патерном;
• алгоритм інтерпретації включає ідентифікацію типових патернів, асоційованих із СПК, ВЗК та іншими станами, проте кінцевий висновок завжди має враховувати клінічні дані.

Початкова валідація GA-MAP була проведена на когортах пацієнтів зі СПК та ВЗК, де тест дозволив відрізняти здорових осіб від хворих із чутливістю близько 70–80 % та виявляти дисбіоз у більшості пацієнтів навіть у фазі клінічної ремісії. Подальші роботи показали асоціацію індексу дисбіозу з ризиком післяопераційного рецидиву хвороби Крона, вираженістю симптомів функціонального закрепу, коморбідною втомою при СПК, а також потенціал тесту як інструмента моніторингу ефекту дієтичних, пробіотичних та медикаментозних втручань.

Тест не повинен використовуватися як перший крок у діагностиці при наявності «червоних прапорців» (анемія, втрата ваги, кров у випорожненнях, гарячка, сімейний анамнез колоректального раку тощо) або замість рекомендованих міжнародними гайдлайнами обстежень (ендоскопія, візуалізація, лабораторні маркери). Оптимальна модель - коли GA‑MAP додає інформацію поверх уже виконаного базового мінімуму й допомагає персоналізувати немедикаментозні та фармакологічні рішення, а не підміняє собою клінічне мислення.

Коли і як доцільно призначати пробіотики, пребіотики та дослідження мікробіому

Жодні пробіотики чи пребіотики не можуть замінити базову етіотропну й патогенетичну терапію. Доцільність їх застосування слід розглядати після корекції харчування, способу життя, виключення «червоних прапорців» та виконання мінімально необхідного діагностичного алгоритму.

Практичні орієнтири:

• Антибіотико-асоційована діарея / гострий інфекційний гастроентерит у дітей - можна розглядати короткий курс LGG або S. boulardii у дозах, вивчених у рандомізованих контрольованих дослідженнях, з чітким інформуванням батьків про очікуваний помірний ефект і часові рамки.
• СПК у дорослих - допустима індивідуалізована пробна терапія пробіотиком із доведеною ефективністю (наприклад, B. longum 35624) протягом 4–8 тижнів з оцінкою відповіді; рутинне «призначення всім» не підтримується провідними гастроентерологічними товариствами.
• Функціональний закреп - першочергові заходи включають збільшення споживання клітковини, рідини, фізичну активність, корекцію медикаментів; пребіотики розглядаються як частина дієтотерапії.
• Пацієнти з рецидивними або торпідними симптомами (СПК, функціональні розлади, ВЗК у ремісії) після оптимізації стандартної терапії - доцільно розглянути дослідження мікробіому (наприклад, GA-MAP) для стратифікації та персоналізації підходів..

Висновки для практики

1. Мікробіом стає невід’ємною частиною сучасної гастроентерології та сімейної медицини, однак його клінічна інтерпретація вимагає обережності та прив’язки до нозології.

2. Пробіотики й пребіотики мають доведену користь у низці чітко визначених показань (антибіотико-асоційована діарея, гострий гастроентерит у дітей, профілактика некротизуючого ентероколіту в недоношених тощо), тоді як для більшості хронічних станів доказова база залишається обмеженою й суперечливою.

3. Ефекти пробіотиків завжди штам-специфічні, тому переносити результати досліджень між різними продуктами некоректно; вибір має ґрунтуватися на конкретних клінічних дослідженнях для потрібної нозології.

4. GA-MAP Dysbiosis Test є прикладом стандартизованої, валідованої платформи для оцінки дисбіозу, яка може допомогти в стратифікації ризику, моніторингу терапії та персоналізації дієтичних і пробіотичних втручань.

5. Інтеграція доказово обґрунтованих пробіотиків, пребіотиків та мікробіомної діагностики в клінічні маршрути пацієнтів лабораторії «Смартлаб» може підвищити якість ведення складних гастроентерологічних пацієнтів, за умови дотримання принципів доказової медицини й чіткої комунікації з пацієнтом.

Список використаних джерел

1. Hill C et al. The International Scientific Association for Probiotics and Prebiotics consensus statement on the scope and appropriate use of the term probiotic. Nat Rev Gastroenterol Hepatol. 2014. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/24912386/ 

2. FAO/WHO. Guidelines for the evaluation of probiotics in food. Food and Agriculture Organization of the United Nations, World Health Organization. https://openknowledge.fao.org/server/api/core/bitstreams/382476b3-4d54-4175-803f-2f26f3526256/content 

3. World Gastroenterology Organisation (WGO). Global Guidelines: Probiotics and Prebiotics. 2017, update 2023–2024. https://www.worldgastroenterology.org/guidelines/probiotics-and-prebiotics/probiotics-and-prebiotics-english 

4. Szajewska H et al. Probiotics for the management of acute gastroenteritis in children. ESPGHAN/NASPGHAN Guidelines. J Pediatr Gastroenterol Nutr. 2020–2022. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/36219218/ 

5. Marlicz W et al. Probiotics in irritable bowel syndrome – is the quest for the right strain over? Prz Gastroenterol. 2021. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/34976247/ 

6. Lacy BE et al. ACG Clinical Guideline: Management of Irritable Bowel Syndrome. Am J Gastroenterol. 2021. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/33315591/ 

7. Seoul Consensus on Clinical Practice Guidelines for Irritable Bowel Syndrome. 2025. https://www.jnmjournal.org/journal/view.html?uid=1966&vmd=Full 

8. Casén C et al. Deviations in human gut microbiota: a novel diagnostic test for determining dysbiosis in patients with IBS or IBD. Aliment Pharmacol Ther. 2015. (GA-MAP Dysbiosis Test). https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC5029765/ 

9. Fecal microbiota composition is linked to the postoper ative disease course in patients with Crohn’s disease. Inflamm Bowel Dis. 2020. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC7197162/ 

10. Assessment of urinary dopamine and serotonin metabolites in relation to dysbiosis indicators in patients with functional constipation. Nutrients. 2024. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/39275296/ 

11. Assessment of the gut microbiome in patients with coexisting irritable bowel syndrome and chronic fatigue syndrome. Nutrients. 2025. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/40647335/ 

12. Kremzer OO et al. Intestinal microbiome: basics of diagnostics for maintaining health. Запорізький медичний журнал. 2025. https://zmj.zsmu.edu.ua/article/view/322064 

13. Genetic Analysis AS. GA-MAP Dysbiosis Test validation data and clinical applications. https://ga-map.com/blog/ai-microbiome-interpretation-ga-map-dysbiosis-test/