Протромбіновий час за Owren

Протромбіновий час за Owren: клінічне обґрунтування переваги над методом Quick

Вступ

Протромбіновий час (ПТ) залишається одним із найчастіше використовуваних показників у лабораторній діагностиці гемостазу. Протягом десятиліть метод Quick служив стандартом оцінки зовнішнього шляху згортання та контролю антикоагулянтної терапії варфарином. Однак у клінічній практиці виникає стійка проблема: один і той самий пацієнт демонструє різні результати при тестуванні в різних лабораторіях. Ця міжлабораторна та внутрішньо-лабораторна варіабельність стала клінічним спонуканням до переходу на більш точний та стандартизований метод — протромбіновий час за Owren.

Фізіологічна основа вимірювання протромбінового часу

Протромбіновий час відображає активність факторів зовнішнього шляху згортання та початкових етапів спільного шляху: фактора VII, факторів X та V, протромбіну (фактора II) та фібриногену. Ці фактори є критичними для оцінки функціональної здатності печінки, контролю ефективності варфарину та діагностики вроджених та набутих коагулопатій.

Незважаючи на концептуальну простоту, точність вимірювання ПТ залежить не лише від стану коагуляційної системи пацієнта, але й від методичних особливостей вибраного тесту. Саме ця залежність стала основою для критичного переосмислення традиційного методу Quick.

Обмеження класичного методу Quick

Метод Quick здобув популярність завдяки простоті виконання та доступності, проте володіє рядом принципових недоліків, які мають безпосередній клінічний вплив.

Основні проблеми методу Quick

• Висока чутливість до рівня фібриногену: коливання концентрації фібриногену суттєво впливають на результат, що особливо проблематично при печінковій патології або синдромі дисфібриногенемії.

• Залежність від факторів V та VIII: метод Quick чутливий до варіацій факторів, які не є причиною клінічного дефекту при застосуванні варфарину.

• Значна залежність від характеристик реагентів: різні виробники та серії реагентів забезпечують неоднакові результати, навіть при однакових зразках плазми.

• Міжлабораторна варіабельність: розраховані значення INR (міжнародне нормалізоване відношення) часто суперечать один одному при паралельному тестуванні в різних закладах.

• Менша відтворюваність INR (МНВ): це особливо критично при довготривалому контролі варфарину, коли вже невеликі коливання можуть вплинути на клінічне рішення.

У результаті цих обмежень INR (МНВ) стає явищем, що характеризується внутрішньою нестабільністю навіть за умови стабільного стану пацієнта, що ускладнює контроль антикоагуляції та збільшує ризик неправильних клінічних рішень.

Фундаментальна клінічна проблема

Центральне клінічне запитання при визначенні ПТ не зводиться до простого питання: «Який протромбіновий час показав аналіз?». Критичним є питання: «Наскільки точно цей результат відображає реальну активність факторів зовнішнього шляху згортання?».

Ця відмінність має клінічне значення в таких ситуаціях:

• Довготривалі курси варфарину з потребою в точному дозуванні

• Прикордонні значення INR (МНВ), де навіть невелика похибка методу впливає на тактику лікування

• Пацієнти з високим ризиком геморагічних або тромботичних ускладнень

Метод Owren як рішення: методична специфіка та клінічна перевага

Сутність методу Owren

Метод Owren принципово відрізняється від Quick за рахунок структури тесту. На відміну від Quick, метод Owren передбачає значне розведення плазми пацієнта та додавання екзогенних факторів V та фібриногену до реакційної системи. Це спрямовує тест переважно на оцінку активності вітамін-K-залежних факторів (II, VII, X), що клінічно найбільш релевантно для контролю варфарину.

Переваги методу Owren

Порівняно з методом Quick, протромбіновий час за Owren забезпечує:

• Нижчу залежність від коливань фібриногену: за рахунок додавання стандартизованого фібриногену залежність від ендогенного рівня мінімізується.

• Зменшення впливу дефіциту фактора V: цей фактор також додається екзогенно, що виключає його непередбачені коливання з впливу на результат.

• Вищу відтворюваність INR (МНВ): послідовні вимірювання у одного пацієнта демонструють мінімальну варіабельність при тому самому методі.

• Нижчу міжлабораторну варіабельність: стандартизація реагентів та процедури суттєво скорочує розбіжність результатів між закладами.

• Більшу стабільність результатів у пацієнтів з печінковою патологією: оскільки тест менше залежить від множинних нефакторних змінних, він забезпечує більш надійні дані при печінковій дисфункції.

Саме ці переваги обумовили визнання методу Owren як більш референтного в багатьох європейських та міжнародних рекомендаціях з діагностики та контролю гемостазу.

Еволюція методу: від теорії до рутинної практики

Історично метод Owren залишався переважно прерогативою спеціалізованих референтних лабораторій, оскільки був технічно складнішим та вимагав високого ступеня контролю над реагентами та умовами виконання.

Поворотним моментом стала розробка автоматизованих аналітичних платформ, зокрема систем Diagnostica Stago та інших сучасних коагулометрів. Ці системи довели, що метод Owren може бути:

• Технічно простим і відтворюваним у рутинній лабораторії

• Повністю стандартизованим через чітко визначені протоколи

• Доступним для середнього обсягу досліджень

Метод перестав бути лише «теоретично точнішим» і став практично застосовним та клінічно доцільним.

Клінічні показання до вибору методу Owren

Вибір методу Owren виправданий у таких клінічних ситуаціях:

• Довготривалий контроль пацієнтів на варфарині, особливо при механічних протезах клапанів серця

• Нестабільні або суперечливі значення INR (МНВ) при повторних вимірюваннях однієї пацієнта

• Пацієнти з печінковою патологією (цироз, хронічний гепатит), у яких метод Quick недостатньо інформативний

• Підвищений індивідуальний ризик геморагічних або тромботичних ускладнень

• Критичні рішення щодо коригування дози антикоагулянта

У цих ситуаціях різниця між результатами Quick та Owren може мати реальне клінічне значення для безпеки та ефективності лікування.

Висновки

Метод Quick зіграв важливу історичну роль у розвитку лабораторної діагностики гемостазу, однак сучасна клінічна практика висуває вищі вимоги до точності та стабільності результатів. Протромбіновий час за Owren дозволяє:

• Більш точно контролювати варфарин за рахунок вищої стабільності INR (МНВ)

• Зменшити варіабельність результатів як у одного пацієнта, так і між різними лабораторіями

• Приймати клінічні рішення на основі більш надійних та передбачуваних даних

• Скоротити ризик як недостатньої, так і надмірної антикоагуляції

Це не просто альтернативний метод визначення ПТ - це якісно вищий рівень довіри до отриманого результату та його клінічної інтерпретації.

Практичні рекомендації для клініциста

Не всі методи вимірювання ПТ забезпечують однакову точність. Метод Quick залишається чутливим до багатьох факторів, не пов'язаних з дефіцитом вітамін-K-залежних факторів. Метод Owren спрямований саме на оцінку клінічно значущих змінних та забезпечує стабільніший результат. При контролі антикоагуляції варфарином стабільне та передбачуване значення INR (МНВ) безпосередньо корелює з безпечністю антикоагуляційної терапії. Вибір методу вимірювання має таке саме значення для клінічного результату, як і сама цифра показника.

Список використаних джерел

1. Diagnostica Stago. (2023). Innovations in coagulation testing: Precision and standardization. Technical Documentation Series. https://webes.stago.com/sites/stago_es/files/2023-01/Catalogue-Stago-EN-2022.pdf 

2. Favaloro, Emmanuel & Pasalic, Leonardo. (2024). Innovative Diagnostic Solutions in Hemostasis. Diagnostics. 14. 2521. 10.3390/diagnostics14222521. https://www.researchgate.net/publication/385734671_Innovative_Diagnostic_Solutions_in_Hemostasis 

3. Tripodi, A., & Mannucci, P. M. (2011). The coagulopathy of chronic liver disease. New England Journal of Medicine, 365(2), 147-156. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/21751907/ 

4. Kearon, C., Akl, E. A., Ornelas, J., et al. (2016). Antithrombotic therapy for VTE disease: CHEST Guideline and Expert Panel Report. Chest, 149(2), 315-352. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/26867832/ 

5. van den Besselaar, A. M. H. P., Wittkowsky, A. K., & Sohne, M. (2010). Comparison of the International Normalized Ratio (INR) effect of acenocoumarol and phenprocoumon in the same patient. Journal of Thrombosis and Haemostasis, 8(10), 2122-2128. https://www.researchgate.net/publication/342854207_Effect_of_switching_from_acenocoumarol_to_phenprocoumon_on_time_in_therapeutic_range_and_INR_variability_A_cohort_study

6. Tripodi, A., Chantarangkul, V., Mannucci, P. M., & Schiavoni, M. (2005). Alteration of the tissue factor pathway inhibitor level in patients on oral anticoagulants. Blood Coagulation & Fibrinolysis, 16(3), 209-215.  https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/33496735/ 

7. L. Poller, International Normalized Ratios (INR): the first 20 years, Journal of Thrombosis and Haemostasis, Volume 2, Issue 6, 2004, Pages 849-860, ISSN 1538-7836, https://doi.org/10.1111/j.1538-7836.2004.00775.x.