ПЛР. Enterovirus (кал) якісне визначення

Ентеровірусна інфекція – гостре інфекційне захворювання, що викликається політропними ентеровірусами серед яких нараховується понад 70 типів збудників. Найбільш поширені ЕСНО, Коксакі А і В, 68, 69, 70, 71 типи ентеровірусів. Ентеровіруси вирізняються високою стійкістю в зовнішньому середовищі, здатні зберігати життєздатність у воді поверхневих водоймищ і вологому ґрунті до декількох місяців. 

 Джерелом інфекції є хворий або носій вірусу, у якого симптоми захворювання не проявлені, що виділяє збудника з випорожненнями, крім того вірус може  потрапляти в навколишнє середовище зі слизом верхніх дихальних шляхів. 

Механізм передачі – фекально-оральний, аспіраційний (аерозольний).

Шляхи передачі – водний, контактно-побутовий, харчовий, повітряно-краплинний. Сезонність захворювання типова для випадків з фекально-оральним механізмом передачі, пік захворюваності спостерігається в кінці літа — початку осені (в період з серпня по жовтень). 

Симптоми ентеровірусної інфекції різноманітні: захворювання може протікати у вигляді серозного менінгіту (частіше у дітей), ангіни, респіраторної інфекції (нежить,підвищення температури), кишкової інфекції (блювання, пронос).

 Метод ПЛР дозволяє виявити у біологічному матеріалі (у калі) фрагменти генетичного матеріалу збудника інфекції. 

кал

Перед здачею досліджень необхідно узгодити з лікуючим лікарем прийом і скасування  препаратів.
При контролі лабораторних показників у динаміці рекомендується проводити лабораторні дослідження за однакових умов: здавати кал в одній лабораторії, в однаковий час доби, тощо.
Про прийом лікарських препаратів необхідно повідомити співробітників у відділенні.
Дане дослідження оформлюється тільки з приносного біоматеріалу.

Правила взяття біологічного матеріалу

• Для дослідження збирають свіжевиділений кал. Перед збором необхідно помочитись (для виключення можливості потрапляння сечі у фекальні маси).
• При зборі біоматеріалу необхідно уникати контамінації біологічного матеріалу сторонньою мікрофлорою (ретельно мити руки до взяття, використовувати тільки стерильні витратні матеріали та ін.).
  
• Кал збирається в стерильний одноразовий контейнер спеціальною ложечкою в кількості не менше 10-15 г (обсяг від чайної до столової ложки) і не більше, ніж 1/3 об'єму стерильної ємності (якщо при зборі матеріалу використовують судно, то його попередньо необхідно обробити дез.засобом, а після обробити окропом, щоб видалити сліди дез.засоба).
  
• На дослідження  береться середня порція калових мас. Перша порція, або калова пробка, на дослідження не набирається.
  

Для немовлят:

Допустимо проводити відбір матеріалу з середньої частини фекальних мас ложкою, не торкаючись памперса. Нeвелику частину 1.0-3.0 г (1.0-3.0 мл) збирають з 7-10 різних місць ложечкою контейнера або іншим стерильним предметом. 

Не слід здавати:

• Кал, отриманий після клізми, а також після прийому барію (при рентгенологічному обстеженні). 
• Жінкам не рекомендується здавати аналіз калу під час менструації.

За 3-4 дні до дослідження рекомендовано скасувати:

• прийом проносних препаратів, касторового і вазелінового масла і припинити введення ректальних свічок;
  
• виключити прийом препаратів, які можуть забарвлювати кал (залізо, вісмут).
  

Взяття матеріалу здійснюється до початку антибактеріального і антимікробного лікування (загального і місцевого значення), або через 2-3 тижні після відміни цих препаратів.
Важливо! Скасування або прийом лікарських препаратів обговорюється з лікарем в кожному індивідуальному випадку.  

Спеціальні умови зберігання біологічного матеріалу:

Біологічний матеріал, набраний у стерильну ємність, необхідно доставити у відділення лабораторії протягом 1-2 годин після дефекації. Не зберігати!

Транспортний контейнер - стерильний пластиковий стаканчик з ложкою і кришкою аптечного зразка. На контейнері необхідно вказати ПІБ пацієнта, а також дату і час збору матеріалу.

АНАЛІЗАТОР:

РЕФЕРЕНСИ:

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ:

відсутність ентеровірусу в біоматеріалі

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ:

наявність ентеровірусу в біоматеріалі

показання до призначення:

• встановлення етіологічного фактора гострої кишкової інфекції;
• диференціальна діагностика причин гострого гастроентероколіту;
• інші прояви ентеровірусної інфекції: симптоми менінгіту (головний біль, ригідність потиличних м'язів, нудота, лихоманка); прояви герпетичної ангіни (везикульозних (у вигляді бульбашок) висип на мигдалинах і піднебінні, підвищення температури до 39-40 С, головного болю, нудоти, блювоти, болісного збільшення шийних лімфовузлів); ознаки вірусної пухирчатки порожнини рота і кінцівок у дітей (везикульозних висипань на слизовій порожнини рота, шкірі кистей і стоп, лихоманки, кашлю);
  симптоми міоперикардиту (порушення ритму серця, загрудинного болю, задишка, лихоманка, головний біль, периферичні набряки); прояви поліомієліту (парез або параліч м'язів, порушення ковтання, головний біль, нудота, біль в животі та ін.).