Бактеріальні збудники гастроентерологічних захворювань (Campylobacter spp., Clostridium difficile toxin B, Salmonella spp., Shigella spp./ ЕIEC*, Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Aeromonas spp.) методом ПЛР

Бактеріальні збудники гастроентерологічних захворювань, такі як Campylobacter spp., Clostridium difficile toxin B, Salmonella spp., Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, та Aeromonas spp., викликають кишкові інфекції, які передаються переважно фекально-оральним шляхом через немиті руки, забруднену їжу та воду, і призводять до симптомів, що включають діарею, блювоту, біль у животі та лихоманку.  

ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) — це лабораторний метод діагностики, який використовується для виявлення ДНК або РНК конкретних бактеріальних збудників гастроентерологічних захворювань. Цей тест дозволяє швидко й точно ідентифікувати збудника, що є ключовим для встановлення точного діагнозу та призначення ефективного лікування кишкових інфекцій.

• Campylobacter spp. : Поширений збудник, джерелом якого є тварини (кролики, свині, корови, птахи).
  
• Clostridium difficile toxin B : Бактерія, що викликає антибіотик-асоційовану діарею та коліт.
  
• Salmonella spp. : Спричиняє сальмонельоз, передається через неякісні продукти харчування, особливо яйця та птицю.
  
• Shigella spp./ ЕIEC : Викликає дизентерію (шигельоз), яка характеризується кривавою діареєю.
  
• Vibrio spp. : Збудник холери, який передається через забруднену воду, спричиняє сильну діарею.
  
• Yersinia enterocolitica : Часто передається від тварин через забруднену їжу, викликаючи йерсиніоз.
  
• Aeromonas spp. : Може спричиняти гастроентерит, особливо при вживанні забрудненої води або морепродуктів.  

кал

Перед здачею досліджень необхідно узгодити з лікуючим лікарем прийом і скасування  препаратів.
При контролі лабораторних показників у динаміці рекомендується проводити лабораторні дослідження за однакових умов: здавати кал в одній лабораторії, в однаковий час доби, тощо.
Про прийом лікарських препаратів необхідно повідомити співробітників у відділенні.
Дане дослідження оформлюється тільки з приносного біоматеріалу.

Правила взяття біологічного матеріалу

• Для дослідження збирають свіжевиділений кал. Перед збором необхідно помочитись (для виключення можливості потрапляння сечі у фекальні маси).
• При зборі біоматеріалу необхідно уникати контамінації біологічного матеріалу сторонньою мікрофлорою (ретельно мити руки до взяття, використовувати тільки стерильні витратні матеріали та ін.).
• Кал збирається в стерильний одноразовий контейнер спеціальною ложечкою в кількості не менше 10-15 г (обсяг від чайної до столової ложки) і не більше, ніж 1/3 об'єму стерильної ємності (якщо при зборі матеріалу використовують судно, то його попередньо необхідно обробити дез.засобом, а після обробити окропом, щоб видалити сліди дез.засоба).
• На дослідження набираеться середня порція калових мас. Перша порція, або калова пробка, на дослідження не набирається.
  

Для немовлят:

• Допустимо проводити відбір матеріалу з середньої частини фекальних мас ложкою, не торкаючись памперса. 
• Нeвелику частину 1.0-3.0 г (1.0-3.0 мл) збирають з 7-10 різних місць ложечкою контейнера або іншим стерильним предметом. 
• Заборонено використовувати ректальні свічки.

Перед збором матеріалу необхідно:

За 1-3 дні до взяття матеріалу виключити з раціону прийом продуктів, що підсилюють процеси бродіння у кишечнику, молочнокислі продукти, алкоголь.

Не слід здавати:

• Кал, отриманий після клізми, а також після прийому барію (при рентгенологічному обстеженні).
• Жінкам не рекомендується здавати аналіз калу під час менструації. 

За 3-4 дні до дослідження рекомендовано скасувати:

• прийом проносних препаратів, касторового і вазелінового масла;
• припинити введення ректальних свічок;
• виключити прийом препаратів, які можуть забарвлювати кал (залізо, вісмут)
• виключити прийом препаратів, які посилюють перистальтику кишечника
• виключити прийом імунобіологічних препаратів
  

Взяття матеріалу здійснюється до початку антибактеріального і антимікробного лікування (загального і місцевого значення) та прийому імунобіологічних препаратів, або через 2-3 тижні після відміни цих препаратів.
Важливо! Скасування або прийом лікарських препаратів обговорюється з лікарем в кожному індивідуальному випадку.  

Спеціальні умови зберігання біологічного матеріалу:

• Для м.Одеси – біологічний матеріал, набраний у стерильну ємність, необхідно доставити у відділення лабораторії протягом 1-2 годин після дефекації. При неможливості доставити матеріал протягом цього часу до відділень м.Одеси, транспортний контейнер необхідно зберігати в холодильнику при температурі +2…+8°С, але не більше 10-12 годин (за умови доставки б/м у відділення до 10 години ранку).
• Для інших міст необхідно доставити ранковий кал, набраний у стерильну ємність, протягом 1-2 годин після дефекації.
  

Транспортний контейнер - стерильний пластиковий стаканчик з ложкою і кришкою аптечного зразка. На контейнері необхідно вказати ПІБ пацієнта, а також дату і час збору матеріалу. 

Дане дослідження здається в окремій стерильній ємності. 

АНАЛІЗАТОР:

РЕФЕРЕНСИ:

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ:

Відсутність інфекції викликаної Campylobacter spp., Clostridium difficile toxin B, Salmonella spp., Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, та Aeromonas spp.

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ:

Наявність окремої  інфекції Campylobacter spp., Clostridium difficile toxin B, Salmonella spp., Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, та Aeromonas spp.

показання до призначення:

Гострі симптоми з боку шлунково-кишкового тракту:

• діарея (особливо тривала або з домішками крові/слизу);
• повторне блювання, нудота;
• болі чи спазми в животі;
• підвищена температура, озноб на фоні кишкових проявів.  
• антибіотик-асоційована діарея

Хронічні або рецидивуючі проблеми:

• тривалі або повторні розлади травлення без встановленої причини;
• підозра на хронічне носійство кишкових інфекцій.

 Епідеміологічні ситуації:

• контакт із хворими на кишкову інфекцію;
• випадки групових отруєнь у колективах (дитсадки, школи, табори, їдальні).

 Фактори ризику:

• вживання сирої чи недостатньо термічно обробленої їжі (м’ясо, яйця, молочні продукти, морепродукти);
• споживання неперевіреної або забрудненої води;
• подорожі в регіони з високим ризиком кишкових інфекцій.