N-термінальний пропептид проколагена I типу (0100)

N‑термінальний пропептид проколагена I типу (P1NP, PINP) — це специфічний біохімічний маркер формування кістки, що відображає синтез колагену I типу й рівень кісткового ремоделювання.

Оцінка швидкості формування кістки як одного з основних маркерів кісткового метаболізму (разом із маркерами резорбції, наприклад β‑CTX).

Моніторинг ефективності антиостеопоротичної терапії (анаболіки — теріпаратид, антирезорбтивні препарати — бісфосфонати, деносумаб).

Оцінка кісткового ремоделювання при метаболічних захворюваннях кісток та при онкологічних ураженнях скелета (остеолітичні/остеосклеротичні метастази).

Колаген I типу — основний структурний білок кісткового матриксу (≈90% органічної частини кістки). При синтезі спочатку утворюється проколаген I типу з N‑ та C‑термінальними пропептидами; у процесі дозрівання ці пропептиди відщеплюються специфічними протеазами, а зрілий колаген вбудовується в кістковий матрикс.

Вивільнений у кров N‑термінальний пропептид (P1NP) циркулює в сироватці, і його концентрація прямо пропорційна швидкості синтезу колагену I типу та формування кістки, тому P1NP вважається раннім та відносно стабільним маркером кісткоутворення (низька добова варіабельність, добра стабільність зразка).

 Клінічне значення

• Визначення загального статусу кісткового ремоделювання (низький, нормальний, високий кістковий обмін) у поєднанні з маркерами резорбції та денситометрією.
  
• Моніторинг відповіді на лікування остеопорозу:
  
  • при антирезорбтивній терапії (бісфосфонати, деносумаб) очікується зниження P1NP до нижньої/середньої частини референтного діапазону;
    
  • при анаболічній терапії (теріпаратид, абалопаратид) навпаки, бажане підвищення P1NP, що відображає активацію остеобластів.
    
• Оцінка активності метаболічних хвороб кісток (хвороба Педжета, остеомаляція, первинний гіперпаратиреоз), де спостерігається високий кістковий обмін.
  
• Додатковий маркер ремоделювання позаклітинного матриксу при серцево‑судинній патології, де досліджують зв’язок P1NP із прогнозом у пацієнтів з гострим коронарним синдромом. 

венозна кров

Перед здачею досліджень необхідно узгодити з лікуючим лікарем прийом і скасування  препаратів.
При контролі лабораторних показників у динаміці рекомендується проводити лабораторні
дослідження за однакових умов: здавати кров в одній лабораторії, у однаковий час доби, тощо.

Про прийом лікарських препаратів необхідно повідомити співробітників  у відділенні.

Вранці, натщесерце  (голодування протягом 12 годин) , можна пити чисту негазовану воду , не палити протягом 30 хвилин до аналізу. Дітям до 1 року не приймати їжу протягом 30-40 хвилин до дослідження. Дітям віком від 1 до 5 років не вживати їжі протягом 2-3 годин до дослідження. 

Напередодні дослідження виключити: 

• прийом жирної їжі;
  
• теплові впливи (лазня, сауна);
  
• за 1 годину до проведення дослідження виключити куріння. 

Не слід здавати кров: 

• під час будь-яких гострих захворювань;
  
• в день проведення рентгенографії, КТ, МРТ, інструментального обстеження або фізіотерапевтичних процедур,  крапельниць (ЕКГ, УЗД  не є протипоказанням для здачі аналізу крові). 

РЕФЕРЕНСИ:

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ:

андрогенний дефіцит остеопорозу.

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ:

активація структури кістки, хвороба Педжета (хронічне захворювання скелета у дорослих, при якому відбувається посилення метаболізму кісткової тканини) , остеодистрофія, кісткові метастази, постменопаузальний остеопороз, фіброз печінки, фізіологічний ріст кісток. 

показання до призначення:

• Підозра на остеопороз, остеопенію, оцінка ризику переломів (разом із ДРА — денситометрією).
  
• Старт та подальший моніторинг терапії остеопорозу (анаболічної/антирезорбтивної): перший контроль через 3–6 місяців від початку лікування.
  
• Метаболічні захворювання кісткової тканини (хвороба Педжета, остеомаляція, ренальна остеодистрофія, первинний/вторинний гіперпаратиреоз).
  
• Онкологічні пацієнти з підозрою на кісткові метастази чи оцінкою відповіді на лікування при остеолітичних/остеобластичних ураженнях.
  
• Додаткове дослідження ремоделювання позаклітинного матриксу при деяких кардіологічних станах (за спеціальними протоколами)