Антитіла до моносіалогангліозиду IgG, IgM/GM1 (1091)

 Підвищені титри сироваткових антитіл проти GM1-гангліозиду пов’язані з різними аутоімунними невропатіями. Походження цих аутоантитіл досі невідоме, хоча є докази того, що вони виробляються CD5+ B-лімфоцитами та що бере участь мімікрія антигену. 

   Антитіла до гангліозиду GM1 (IgG) виявляють переважно у пацієнтів із синдромом Гійєна-Барре (позитивні у 20-30% випадків), здебільшого після інфекції Campylobacter jejuni.

Показання для призначення:

• підозра на аутоімунну периферійну невропатію: моторні, сенсорні нейропатії, мультифокальна моторна нейропатія
• Синдром Гійєна-Барре
• синдром  Міллера –Фішера
• мультифокальна  хронічна імунна демієлінізуюча полірадікулонейропатія (CIDP).

Маркер:

• Неспецифічної аутоімунної реактивності

Клінічна значимість:

  При синдромі Гійєна-Барре імунна система людини вражає частину периферичної нервової системи. При цьому синдромі можуть бути порушені нерви, що контролюють рухи м’язів або передають больові, температурні та дотичні відчуття. Це може призвести до м’язової слабкості та втрати чутливості в ногах та/або руках.

  Це рідкісне захворювання, воно може вражати людей у ​'будь-якому віці, але найчастіше воно зустрічається у дорослих і чоловіків.

Симптоми:

  Зазвичай симптоми тривають кілька тижнів, і більшість людей одужують без тривалих, тяжких неврологічних ускладнень.

• Перші симптоми синдрому Гійєна-Барре включають слабкість або поколюючі відчуття. Зазвичай вони починаються в ногах і можуть потім поширюватися на руки та обличчя.
• У деяких людей ці симптоми можуть призводити до паралічу ніг, рук або м’язів обличчя. У 20%-30% людей уражається грудна мускулатура, що утруднює дихання.
• У тяжких випадках синдром Гійєна-Барре може призвести до порушення здатності говорити та ковтати. Ці випадки вважаються загрозливими для життя, і таких пацієнтів слід лікувати у відділеннях інтенсивної терапії.
• Більшість людей повністю одужують навіть у найважчих випадках синдрому Гійєна-Барре, хоча деякі з них продовжують відчувати слабкість.
• Навіть у найкращих умовах 3%-5% пацієнтів із синдромом Гійєна-Барре помирають від ускладнень, які можуть включати параліч дихальних м’язів, інфекцію крові, тромб у легенях або зупинку серця.

Синдром Міллера Фішера – це захворювання, яке вражає нервову систему, викликаючи симптоми, пов’язані з м’язовою моторикою та координацією. У деяких випадках це також може спричинити зміни в інших фізіологічних системах.

• Це один з можливих проявів синдрому Гійєна-Барре, групи захворювань, що виникає в результаті інфекцій, які в свою чергу спричиняють неадекватне функціонування імунної системи.
• Синдром Міллера Фішера, як правило, має хороший прогноз: якщо застосовується відповідне медичне лікування симптоми, як правило, повністю зменшуються. Однак це не завжди так, і якщо ураження нервової системи значне, деякі наслідки можуть залишитися.
• Приблизно вдвічі більше випадків синдрому Міллера Фішера виявляється у жінок, ніж у чоловіків, і поширеність цього захворювання вище навесні, ніж в інші пори року. Середній вік початку захворювання становить дещо більше 40 років.