Антитіла до білка LGI1 (1811)

Антитіла, багаті лейцином, інактивовані гліомою 1 (LGI1), можуть бути частиною комплексу антитіл з потенціал–залежним калієвим каналом (VGKC).
   Наявність антитіл LGI1 IgG в основному пов’язана з лімбічним енцефалітом, гіпонатріємієюта міоклонічними рухами. Антитіла LGI1 рідко асоціюються з пухлинами, але можуть нечасто виникати при синдромі Марфана, нейроміотонії та ідіопатичній епілепсії. Повний спектр клінічних розладів, пов’язаних з антитілами LGI1, продовжує визначатися. Результати слід інтерпретувати відповідно до історії хвороби пацієнта та інших лабораторних даних.

   Енцефаліт, викликаний  антитілами 1 (LGI1), інактивованими лейцином, є рідкісним аутоімунним лімбічним енцефалітом, асоційованим з комплексом калієвих каналів, керованихпотенціалом (VGKC). Зокрема, його класифікують як аутоімунний енцефаліт, асоційований з поверхневим антигеном або синаптичним білком. На додаток до загальних симптомів лімбічного енцефаліту, таких як когнітивні порушення, судоми та психічні розлади, це захворювання також пов’язане з фаціобрахіальним дистонічним нападом (FBDA) і рефрактерною гіпонатріємією. На відміну від інших лімбічних енцефалітів, енцефаліт з антитілами до LGI1 рідко супроводжується пухлинами та показує хорошу відповідь на імунотерапію. Енцефаліт, викликаний антитілами до LGI1, є другою за поширеністю формою аутоімунного енцефаліту в цілому та найпоширенішою серед людей старше 50 років. Чоловіки хворіють частіше, ніж жінки (2:1), і вкрай рідко у дітей.

  Цей тест використовують, як допоміжний засіб у діагностиці розладів, викликаних наявністюантитіл LGI1. Цей тест також корисний для моніторингу ефективності лікування пацієнтів з позитивними результатами антитіл (LGI1) після імунотерапії та/або плазмаферезу.