β-2-глікопротеїд I — глікозильований білок плазми крові з антикоагулянтними властивостями: володіє непрямою антикоагулянтною активністю за рахунок інгібування протромбінового комплексу та пригнічення активації тромбоцитів, взаємодіє тільки з аніонними фосфоліпідами і не взаємодіє з нейтральними фосфоліпідами, забезпечує тромбогенний ефект даних комплексів, що є основою розвитку антифосфоліпідного синдрому. Синтезується у печінці.
Антитіла до β-2-глікопротеїду I відносяться до класу антифосфоліпідних антитіл і в 2006 році були включені до лабораторних класифікаційних критеріїв діагностики антифосфоліпідного синдрому (Miyakis et al., 2006). Мають високу діагностичну чутливість і головне — високу специфічність у діагностиці АФС, порівняно з антитілами до кардіоліпіну і вовчакового антикоагулянту.
Антитіла до бета-2-глікопротеїну відзначаються у 70-80% хворих з антифосфоліпідним синдромом (АФС). Підвищення рівня антитіл до бета-2-глікопротеїну прямо пропорційно розвитку АФС загалом тадо його основних клінічних проявів окремо (венозного та артеріального тромбозу, акушерської патології та тромбоцитопенії), а також деяких додаткових ознак синдрому (трофічних виразок гомілки, гемолітичної анемії, ураження клапанів серця). Характерною особливістю АФС є часте рецидивування тромбозів. Найчастіше артеріальний тромбоз при АФС вражає внутрішньомозкові артерії, що призводить до інсульту та транзиторних ішемічних атак. Однією з найхарактерніших ознак АФС є акушерська патологія: звичне невиношування вагітності, рецидивні спонтанні аборти, внутрішньоутробна загибель плода, прееклампсія. Ураження шкіри при АФС характеризується різноманітними клінічними проявами, такими як сітчасте ліведо, шкірні виразки, псевдоваскулітні та васкулітні ураження. Типовою гематологічною ознакою АФС є також тромбоцитопенія.
Антитіла до β2-глікопротеїну показують більш високу специфічність, ніж визначення антитіл до кардіоліпіну. У 3-10% пацієнтів з АФС антитіла до β2-глікопротеїну можуть бути єдиним позитивним тестом. Антитіла до β2-глікопротеїну рекомендується визначати спільно з антитілами до кардіоліпіну, оскільки у разі позитивного результату обох тестів збільшується прогностична значущість обстеження щодо повторних тромбозів. У разі перенесеного епізоду тромбозу доцільно проводити визначення антитіл до β2-глікопротеїну та антитіл до кардіоліпіну через 3 тижні, тому що тромботичний епізод може бути пов`язаний із споживанням великих кількостей аутоантитіл, що може призводити до відсутності антитіл у крові при характерній клінічній картині – серонегативний АФС. Остаточний клінічний діагноз "АФС" не повинен ґрунтуватися на результатах лише одного діагностичного тесту. Необхідна комплексна оцінка клінічних та лабораторних критеріїв.
Дякуємо за Ваш коментар! Він буде опублікований відразу після перевірки*
*Це необхідно для уникнення некоректних висловлювань, шахрайських повідомлень, образ. Ми стежимо за безпекою наших читачів.