Роль лабораторних тестів у ранньому виявленні аутоімунних процесів

Аутоімунні захворювання часто розвиваються з неспецифічних симптомів, які можуть імітувати інші патології, ускладнюючи раннє розпізнавання. Лабораторна діагностика аутоімунних процесів грунтується на виявленні специфічних аутоантитіл та запальних маркерів. Дана стаття розглядає сучасні підходи до діагностики аутоімунних захворювань через систему лабораторних тестів, з акцентом на антинуклеарні антитіла (АНА), антинейтрофільні цитоплазматичні антитіла (ANCA) та інші специфічні маркери, що дозволяє скоротити час до встановлення діагнозу та покращити прогноз пацієнтів.

Вступ

Аутоімунні захворювання являють собою групу різноманітних патологій, при яких імунна система помилково атакує власні клітини та тканини організму. За оцінками ВООЗ, аутоімунні захворювання вражають 5–10% світового населення, причому жінки хворіють частіше чоловіків у співвідношенні 2–3:1.

Однією з найбільших проблем у клінічній практиці є те, що початкові симптоми аутоімунних захворювань часто бувають неспецифічними: біль у суглобах, втома, лихоманка, висип та інші прояви, які можуть спостерігатися при багатьох інших станах. Це призводить до затримки діагностики на 6–12 місяців і більше, що дозволяє хворобі прогресувати та накопичувати незворотні ураження органів.

Роль лабораторної діагностики полягає у виявленні специфічних маркерів, які дозволяють:

1. Підтвердити підозру на аутоімунне захворювання на ранніх етапах

2. Диференціювати між різними аутоімунними станами

3. Оцінити активність процесу

4. Прогнозувати клінічний перебіг та моніторити відповідь на лікування

ОСНОВНІ ГРУПИ АУТОІМУННИХ МАРКЕРІВ ТА МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ

1. Антинуклеарні антитіла (АНА)

Антинуклеарні антитіла являють собою одне з найбільш широко застосовуваних досліджень при підозрі на аутоімунні захворювання. АНА виявляються приблизно у 40–60% загальної популяції  пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, при тому  AНA позитивні у 95–98% пацієнтів із СЧВ; ~50% - при інших колагенозах, але важливо розуміти, що вони можуть бути присутні у 20–30% здорових осіб, особливо у старшому віці.

Патерни АНА та їхнє клінічне значення:

Таб 1: Клінічне значення основних патернів АНА при різних захворюваннях

Для більш детального огляду типів світіння в практиці лікарі можуть застосовувати - https://anapatterns.org/ , офіційний веб-ресурс Міжнародної погоджувальної групи типів світіння антиядерних антитіл (АЯА) (антинуклеарних антитіл (АНА))(ICAP) (доступний українською мовою)

1.1 АНА-СКРІН (ANA Screening)

Метод: АНА виявляються методом непрямої імунофлюоресценції (NIIF) на культурі клітин Hep-2 та вважаються позитивними при титрі >1:80.

 Коли призначається:

• Скринінг першої лінії - є золотим стандартом для початкової оцінки

• Підозра на колагенози та системні аутоімунні захворювання

• Довготривала лихоманка невідомого походження

• Синдром Рейно з ознаками вовчака

• Поліартрит/артралгія невідомої етіології

• Шкірні висипи з системними проявами

• Протеїнурія з підозрою на вовчак

Таб 2: Інтерпретація результатів АНА-скрину

Примітка: Титр не завжди корелює з активністю захворювання – потрібна клінічна оцінка

1.2 АНА-БЛОТ (ANA Immunoblot / Line Blot)

Метод: Імуноблот або ELISA з рекомбінантними та нативними антигенами на мембрані

Коли призначається:

• Обов’язково після позитивного ANA-скрину

• Уточнення діагностики при сумнівних результатах скрину

• Визначення ризику прогресування та активності процесу

• Контроль лікування та прогнозування перебігу

Таб 3: Специфічні антигени та їх клінічне значення

2. Антинейтрофільні цитоплазматичні антитіла (ANCA)

ANCA являють собою вкрай важливе дослідження при підозрі на системні васкуліти. На відміну від АНА, ANCA мають більш вузьке клінічне застосування, але дуже високу специфічність для певних захворювань.

Типи ANCA:

1. C-ANCA (Cytoplasmic ANCA) - асоціюються з анти-PR3 антитілами. Виявляються у 90% пацієнтів з гранульоматозом з поліангіїтом (ГПА, хвороба Вегенера).

2. P-ANCA (Perinuclear ANCA) - асоціюються з анти-MPO (мієлопероксидазою) антитілами. Виявляються у 50–90% пацієнтів з мікроскопічним поліангіїтом (МПА) та еозинофільним гранульоматозом з поліангіїтом (ЕГП).

Клінічна значимість:

Таб 4: Специфічність основних типів ANCA при васкулітах

Важливе зауваження: ANCA позитивні  може спостерігатися у 5-10% пацієнтів з системним червоним вовчаком, особливо при ураженні нирок. Тому при інтерпретації результатів необхідне комплексне врахування клінічної картини та результатів інших лабораторних досліджень.

2.1 ANCA-СКРИН (ANCA Screening)

Метод: РІФ на препаратах нейтрофілів з визначенням типу світіння (c-ANCA або p-ANCA)

Коли призначається:

• Підозра на системні васкуліти

• Гломерулонефрит, особливо швидкопрогресуючий (RPGN)

• Легеневі  крововиливи, легенево-нирковий синдром

• Шкірні васкуліти з системними проявами

• Множинні легеневі вузли

• Деструктивні захворювання верхніх дихальних шляхів

• Хронічні запальні процеси невідомого походження

Таб 5: РІФ типи світіння та їх значення

2.2 ANCA-БЛОТ (ANCA Immunoblot / ELISA)

Метод: ELISA з іммобілізованими рекомбінантними антигенами (PR-3, MPO, anti-GBM)

Коли призначається:

• Обов’язково після позитивного ANCA-скрину

• При клінічній підозрі на васкуліт з негативним скрином

• Уточнення діагностики (PR3-ANCA vs MPO-ANCA)

• Прогнозування ризику рецидиву та смертності

• Моніторинг активності захворювання

• Контроль ефективності лікування

   

Таб 6: ANCA-блот (профіль системних васкулітів, 3 антигена) 

3. Ревматоїдний фактор та антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду (anti-CCP)

Ревматоїдний фактор (РФ) - це аутоантитіло проти Fc-фрагмента IgG. Виявляється у 70–80% пацієнтів з ревматоїдним артритом, але може бути присутнім при   інших аутоімунних захворюваннях та навіть у 5–10% здорових осіб.

Anti-CCP антитіла мають більшу специфічність (95–98%) для ревматоїдного артриту і можуть виявлятися за 5–10 років до маніфестації клінічних симптомів захворювання. Це робить anti-CCP цінним маркером для прогнозування розвитку ревматоїдного артриту у лиць з неспецифічними суглобовими симптомами.

4. Специфічні маркери інших аутоімунних захворювань

1. Anti-mitochondrial antibodies (AMA) - маркер первинного біліарного  цирозу (ПБЦ), специфічність 98%

2. Anti-smooth muscle antibodies (SMA) - виявляються при аутоімунному гепатиті

3. Anti-tissue transglutaminase (anti-tTG) - маркер целіакії

4. Anti-parietal cell antibodies - маркер перніціозної анемії

5. Anti-glutamate receptor antibodies - при деяких формах аутоімунного енцефаліту

5. Запальні маркери неспецифічного характеру

Хоча вищезазначені специфічні аутоантитіла критично важливі для діагностики, запальні маркери надають додаткову інформацію про активність аутоімунного процесу:

Таб 7: Неспецифічні маркери активності аутоімунних процесів

6. Алгоритм діагностики при підозрі на аутоімунне захворювання

Рекомендований порядок лабораторних досліджень:

1. Перший етап (скринінг):

   1. Загальний аналіз крові (ЗАК)

   2. С-реактивний білок (CRP) та ШОЕ (ESR)

   3. Біохімічні маркери: креатинін, сечовина, печінкові проби, глюкоза

   4. Антинуклеарні антитіла АНА - скрін

2. Другий етап (уточнення):

   1. Визначення специфічних антиядерних антитіл (АНА-блот, anti-dsDNA, anti-Sm, anti-RNP та ін.)

   2. Маркери при схожих клінічних картинах 

   3. Компліментарні фактори (C3, C4)

   4. Маркери ураження  органів (креатинін, добовий протеїн в сечі)

3. Третій етап (при васкулітах або негативному АНА):

   1. ANCA скринінг (c-ANCA та p-ANCA)

   2. Anti-PR3 та Anti-MPO при позитивному ANCA

   3. Гістологічна верифікація за показаннями

4. Четвертий етап (моніторинг):

   1. Титри аутоантитіл перевіряти раз на 3-6 місяців, інколи рідше

   2. По необхідності - додаткові тести органів-мішеней

       

Обмеження та хибно-позитивні результати

Важливо розуміти, що аутоімунні маркери можуть бути позитивними у наступних умовах, не асоційованих з аутоімунними захворюваннями:

1. АНА позитивна у 20–30% здорових осіб віком >65 років

2. РФ позитивна у 5–10% населення без ревматоїдного артриту

3. ANCA позитивність спостерігається при інфекціях (ВІЛ, туберкульоз, гепатит С)

4. Деякі ліки (гідралазин, прокаїнамід) можуть індукувати аутоантитіла

Тому критично важлива інтеграція лабораторних даних з клінічною оцінкою для запобігання гіпердіагностиці.

Ранній скринінг та прогнозування аутоімунних захворювань

Одна з перспективних областей - визначення аутоантитіл у осіб без маніфестних симптомів для прогнозування розвитку захворювання. Наприклад:

1. Позитивні anti-CCP антитіла у 10–15 років передують розвитку ревматоїдного артриту

2. Множинні позитивні аутоантитіла (>3 різних маркерів) збільшують ризик розвитку СЧВ у 40 разів

3. Anti-TPO позитивність при нормальній функції щитоподібної залози передбачає розвиток гіпотиреозу у 2–5% на рік

Це дозволяє розпочати ранню профілактику та моніторинг у групах ризику.

Висновки

Лабораторна діагностика аутоімунних захворювань - це складне, але критично важливе завдання сучасної медицини. Система поетапного скринінгу з використанням специфічних аутоантитіл (АНА, ANCA), маркерів активності (ШОЕ, CRP) та органоспецифічних антитіл дозволяє:

1. Виявити аутоімунні процеси на ранніх, часто асимптомних етапах

2. Встановити правильний діагноз та диференціювати між подібними захворюваннями

3. Оцінити ступінь активності та спрогнозувати перебіг запального  процесу

4. Прогнозувати ефективність лікування та потребу в коригуванні терапії

5. Запобігти розвитку важких органних пошкоджень через раннє втручання

Слід пам'ятати, що позитивний результат одного або кількох аутоімунних тестів не встановлює діагноз. Лабораторні знахідки повинні інтегруватися з детальним клінічним аналізом, історією хвороби, об'єктивним обстеженням та при необхідності - інструментальними методами діагностики.

Для практикуючих лікарів ключова порада - при першій підозрі на аутоімунне захворювання звертатися за консультацією до ревматолога та використовувати структуровані панелі лабораторних тестів, а не поодинокі маркери. Це забезпечить оптимальну діагностичну стратегію та дозволить раніше почати ефективне лікування.

Використані джерела:

1. World Health Organization. (2023). Global data on autoimmune diseases. WHO Publications. https://apps.who.int/gb/ebwha/pdf_files/EB156/B156_(24)-en.pdf 

2. Kathryn Biddle , Judith Jade , Harold Wilson-Morkeh , Madura Adikari , Chadwan Al Yaghchi , Zoi Anastasa , Neil Basu , Paul Brogan , Dimitrios Chanouzas , Shouvik Dass.  The 2025 British Society for Rheumatology management recommendations for ANCA-associated vasculitis. Rheumatology, Volume 64, Issue 8, August 2025, Pages 4470–4494, https://academic.oup.com/rheumatology/article/64/8/4470/8160140 

3. Report of the Office of Autoimmune Disease Research in the Office of Research on Women’s Health (OADR-ORWH) https://orwh.od.nih.gov/sites/orwh/files/docs/FY23-24%20Report%20of%20the%20Office%20of%20Autoimmune%20Disease%20Research%20in%20the%20Office%20of%20Research%20on%20Women%27s%20Health.pdf 

4. E.K.L. Chan, J. Damoiseaux, O.G. Carballo, K. Conrad, W. de Melo Cruvinel, P.L.C. Francescantonio, M.J. Fritzler, I. Garcia-De La Torre, M. Herold, T. Mimori, M. Satoh, C.A. von Mühlen, and L.E.C. Andrade. Report of the First International Consensus on Standardized Nomenclature of Antinuclear Antibody HEp-2 Cell Patterns 2014-2015. Front Immunol. 2015 Aug 20;6:412. doi: 10.3389/fimmu.2015.00412. https://www.anapatterns.org/ 

5. Terry L Moore, Austin M Dalrymple. Laboratory studies in autoimmune diseases. PMCID: PMC6139946  PMID: 27311221 https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC6139946/ 

6. Noman Khalid; Narothama R. Aeddula, Antineutrophil Cytoplasmic Antibodies (ANCA) Test (2024) https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK562339/ 

7. Shoenfeld, Y., & Selmi, C. (2020). Autoimmune diseases: diagnostic and management perspectives. Journal of Autoimmunity, 48, 89-103. https://link.springer.com/book/10.1007/978-3-031-69895-8 

8. Damoiseaux, Jan. (2016). Multiparametric autoimmune diagnostics: recent advances. Pathology and Laboratory Medicine International. 2016. 15. 10.2147/PLMI.S56781.. https://www.researchgate.net/publication/301716399_Multiparametric_autoimmune_diagnostics_recent_advances 

9. Jolien Suurmond 1, Betty Diamond 1, Autoantibodies in systemic autoimmune diseases: specificity and pathogenicity PMCID: PMC4497746  PMID: 25938780 https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC4497746/ 

10. KACEY GIBSON, DO, PATRICIA GOODEMOTE, MD,  STEPHEN JOHNSON, MLS. Antibody Testing for Systemic Lupus Erythematosus. Am Fam Physician. 2011;84(12):1407-1409 https://www.aafp.org/pubs/afp/issues/2011/1215/p1407.html 

11. EULAR recommendations for the management of ANCA-associated vasculitis: 2022 update. Hellmich, Bernhard et al. Annals of the Rheumatic Diseases, Volume 83, Issue 1, 30 – 47 https://ard.eular.org/article/S0003-4967(24)00387-X/fulltext