Еритроцити крові

Еритроцити є високоспеціалізовані без`ядерні клітини крові, які містять гемоглобін, їх головна функція - транспорт кисню з легенів до тканин і перенесення вуглекислоти з тканин в легені. Еритроцити утворюються зі стовбурових клітин червоного кісткового мозку. Утворення еритроцитів стимулюється еритропоетином, який виробляється в нирках, рівень еритропоетину підвищується при гіпоксії тканин. Також для нормального розвитку еритроцитів необхідний вітамін В12, фолієва кислота і достатнє надходження заліза. У нормі тривалість життя еритроцита - близько 120 днів. Старі клітини руйнуються в ретикуло-ендотеліальної системи і селезінці, за один день оновлюється близько 1% еритроцитів.

Зниження кількості еритроцитів в крові - це один з критеріїв анемії, підвищення кількості еритроцитів - еритроцитоз, один з характерних ознак еритреми.

Еритроцитоз може бути абсолютним (збільшення маси циркулюючих еритроцитів, внаслідок посилення еритропоезу) і відносним (внаслідок зменшення об`єму циркулюючої крові). Фізіологічний еритроцитоз відзначається у новонароджених в перші дні життя, при стресовому стані, підвищеному фізичному навантаженні, посиленому потовиділенні, голодуванні.

Найбільш часті причини втрати еритроцитів - це гостра або хронічна кровотеча, або гемоліз (руйнування в кров`яному руслі). Знижуватися продукція еритроцитів може також при порушенні нормальної роботи кісткового мозку. Визначення кількості еритроцитів застосовують в комплексі з визначенням гемоглобіну і гематокриту для діагностики анемії, поліцитемії. 

В діагностиці використовують ряд морфологічних характеристик еритроцитів, які оцінюються за допомогою автоматичного аналізатора (середній обсяг еритроцита (MCV), середній вміст гемоглобіну в еритроциті (MCH), середня концентрація гемоглобіну в еритроциті (MCHC), коефіцієнт гетерогенності еритроцитів), або візуально - в мазку крові під мікроскопом при підрахунку лейкоцитарної формули.

Гематокрит - відношення обсягу формених елементів крові, головним чином еритроцитів, до обсягу рідкої частини крові, виражене у відсотках. Гематокрит залежить від маси, середнього об`єму еритроцитів, об`єму плазми. Зміни гематокриту не завжди корелюють зі зміною загальної кількості еритроцитів. У пацієнтів в стані шоку за рахунок згущення крові гематокрит може бути нормальним, хоча внаслідок втрати крові, загальне число еритроцитів може значно знижуватися, тому величина гематокриту не є показовою при оцінці ступеня анемії після втрати крові. Фізіологічно підвищений рівень гематокриту може спостерігатися у новонароджених і у людей похилого віку. При рівні гематокриту менше 20% спостерігається розвиток гострої серцевої недостатності, при рівні гематокриту вище 60% спостерігається непрогнозований процес згортання крові. В артеріальній крові рівень гематокриту на 2% вище, ніж у венозній крові.

Еритроцитарні показники - це розрахункові індекси, що дозволяють кількісно оцінювати основні морфологічні характеристики еритроцитів.

Середній обсяг еритроцита (Мean Cell Vollume, MCV)-об`єм, займаний одним еритроцитом, вимірюваний в фемтолітрах (fl) або кубічних мікрометрах. Вимірюється за формулою: гематокрит (%)×10/кількість еритроцитів 10^12/л. У гематологічних аналізаторах MCV обчислюється діленням суми клітинних об'ємів на число еритроцитів. Нормоцити - MCV = 80-100 fl; Мікроцити - MCV = менше 80 fl; Макроцити - MCV = більше 100 fl. Поряд з іншими еритроцитарними індексами, розрахунок середнього об'єму еритроцита використовують в ранньому виявленні деяких процесів, що викликають анемію. Показник MCV багато в чому залежить від плазматичної осмолярності і загальної кількості еритроцитів. Наявність макро - і мікроцитів може обумовлювати нормальне значення MCV, яке проявляється при автоматичній постановці характерною «двогорбою кривою», а підтвердження наявності подвійної популяції еритроцитів проводиться шляхом дослідження мазків крові. Подвійна популяція характерна для сидеробластної анемії (мікроцитарна гіпохромна і відносно нормоцитарна популяція), а також і для залізодефіцитних анемій після початку замісної терапії залізом. За показником МСV анемії диференціюють на: нормоцитарні анемії: апластичні, гемолітичні, гемоглобінопатії, після кровотеч; анемії, які можуть супроводжуватися нормоцитозом; регенераторна фаза залізодефіцитної анемії; мікроцитарні анемії: залізодефіцитні, таласемія, сідеробластичні; анемії, які можуть супроводжуватися мікроцитозом: гемоглобінопатії, порушення синтезу порфіринів, отруєння свинцем; макроцитарні і мегалобластні анемії: дефіцит вітаміну В12, дефіцит фолієвої кислоти; анемії, які можуть супроводжуватися макроцитозом: мієлодиспластичні синдроми, гемолітичні анемії, хвороби печінки.

Середній вміст гемоглобіну в еритроциті (Mean Cell Hemoglobin, МСН) - це середнє значення вмісту гемоглобіну в еритроцитах. Розраховується автоматично приладом-аналізатором за формулою: гемоглобін × 10/к-ть еритроцитів 10^12/л. Цей параметр визначає середній вміст гемоглобіну в окремому еритроциті, за клінічним значенням аналогічний колірному показнику. На підставі МСН анемії ділять на нормо-, гіпо-, гіперхромні анемії. Гіпохромія (зниження МСН) характерно для гіпохромних і мікроцитарних анемій (залізодефіцитна, анемія при хронічних хворобах, таласемії, деякі гемоглобінопатії, отруєння свинцем, порушення синтезу порфіринів). Гіперхромія (підвищення МСН) - маркер макроцитоза і гіперхромії, характерно для мегалобластної анемії (В12 - дефіцитна, фолієводефіцитна), для гіпопластичних анемій, гіпотиреозу, для захворювань печінки, злоякісних захворювань, при прийомі цитостатиків, оральних контрацептивів, протисудомних препаратів. Підвищена концентрація гепарину, а також наявність холодових аглютинінів, обумовлює наявність помилково підвищеного результату середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті (МСН).

Середня концентрація гемоглобіну в еритроциті (Mean Cell Hemoglobin Concentration, МСНС) - це середня концентрація гемоглобіну в певному обсязі еритроцитів або співвідношення маси гемоглобіну і обсягу еритроцитів. Розраховується автоматичним приладом-аналізатором за формулою: гемоглобін×100/НСТ (%) МСНС використовується для диференціальної діагностики анемій, не залежить від об'єму клітини, результат МСНС може бути помилково підвищеним при гіперліпідемії, наявності холодових аглютинінів у високому титрі. Підвищення рівня МСНС спостерігається при гіперхромних анеміях (сфероцитоз, овалоцитоз) гіперосмолярних порушеннях водно-електролітного обміну. Зниження рівня МСНС спостерігається при гіпохромних анеміях (залізодефіцитних), гемоглобінопатіях, таласемії, гіпосмолярних порушеннях водно-електролітного обміну.

Ширина розподілу еритроцитів за об`ємом (RDW-CV) - коефіцієнт гетерогенності еритроцитів показник, який дає кількісну оцінку гетерогенності клітинного об'єму (ступінь анізоцитозу). RDW розраховується автоматично приладом-аналізатором за формулою: Стандартне відхилення розмірів еритроцитів × 100/МСН. Високе значення показника означає гетерогенність популяції еритроцитів або наявність в пробі крові декількох популяцій еритроцитів (наприклад, після переливання крові). Помилково підвищений результат RDW-CV спостерігається при наявності в пробі холодових аглютинінів. Підвищення рівня RDW-CV спостерігається при дефіциті заліза, дефіциті вітаміну В12 і фолієвої кислоти, гемоглобінопатії, мієлодиспластичному синдромі, мієлофіброзі, гемолітичному кризі, аглютинації еритроцитів. Зниження рівня RDW-CV спостерігається при хронічних захворюваннях, гетерозиготній бета-таласемії, гострій крововтраті, гемолітичній анемії поза кризою.

Для диференціальної діагностики захворювань крові також важливі морфологічні характеристики еритроцитів: розмір (анізоцитоз), форма (пойкілоцитоз), наповненість гемоглобіном (гіпохромія) та ін.

венозна кров

Перед здачею досліджень необхідно узгодити з лікуючим лікарем прийом і скасування  препаратів.
При контролі лабораторних показників у динаміці рекомендується проводити лабораторні дослідження за однакових умов: здавати кров в одній лабораторії, у однаковий час доби, тощо.
Про прийом лікарських препаратів необхідно повідомити співробітників у відділенні.

Припустимо здавати кров протягом дня натще, період голодування повинен складати не менше 3 годин.
За 3 дні виключити інтенсивні фізичні навантаження.
У день взяття крові, допустимо випити простої води (не мінеральної) без газу.
Кількість води - за потребою організму.
Безпосередньо перед взяттям крові пацієнт повинен перебувати в стані спокою не менше 30 хвилин. 

Напередодні дослідження виключити: 

• прийом жирної їжі та алкоголю;
  
• емоційні навантаження і стрес;
  
• теплові впливи (лазня, сауна);
  
• за 1 годину до проведення дослідження виключити куріння.  

Не слід здавати кров: 

• в день проведення рентгенографії, КТ, МРТ, інструментального обстеження або фізіотерапевтичних процедур, крапельниць (ЕКГ, УЗД  не є протипоказанням для здачі аналізу крові).  

Загальні правила підготовки:

• Для немовлят мінімальний період голодування  не менше 2 годин.
  
• Жінкам необхідно здавати в день менструального циклу, рекомендований лікарем.  

Виконання дослідження із архівного біологічного матеріалу неможливе. 

АНАЛІЗАТОР:

РЕФЕРЕНСИ:

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ:

еритроцити: залізо, B12- або фолієводефіцитна анемія, гостра або хронічна кровотеча, хронічні хвороби нирок (зменшення синтезу еритропоетину), цироз печінки, гіпотиреоз, гемоліз (внаслідок спадкового дефекту еритроцитів, через появу антитіл до власних еритроцитів або токсичної дії), онкологічні захворювання кісткового мозку або метастази інших пухлин в кістковий мозок, апластична анемія, системні захворювання сполучної тканини, хронічні інфекції, вагітність;

гематокрит: анемії, обумовлені гострою або хронічною крововтратою (під час кровотечі або відразу після нього рівень гематокриту і гемоглобіну буде підвищено), викликані порушенням кровотворення внаслідок дефіциту заліза, недоступності заліза для еритроцитів при хронічних запальних захворюваннях, інфекціях, онкологічних процесах, дефіциту вітаміну В12 і / або фолієвої кислоти, дефіциту еритропоетину (при хронічній нирковій недостатності), злоякісного захворювання кісткового мозку (лейкози, мієломна хвороба), метастази інших пухлин в кістковий мозок, нестачі кістковомозкових стовбурових клітин, анемії, пов`язані з підвищеною швидкістю руйнування еритроцитів внаслідок генетичних дефектів синтезу гемоглобіну (серповидно-клітинна анемія, таласемії ), генетичних дефектів структури мембрани еритроцитів (хвороба Маньківського-Шоффара), трансфузійних реакцій, руйнування еритроцитів в результаті гемолізу через спадковий дефект еритроцитів, в результаті появи антитіл до власних еритроцитів або токсичної дії при малярії, резус-конфлікті між матір`ю і плодом (гемолітична хвороба новонароджених), дії лікарських засобів, надлишкова гідратація організму при введення великих обсягів внутрішньовенних рідин, збільшення об`єму циркулюючої крові, гіперпротеїнемія при вагітності.

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ:

абсолютні еритроцитози: первинні (еритремія);

симптоматичні еритроцитози: викликані гіпоксією - захворювання легень, вади серця, наявність аномальних гемоглобінів, підвищене фізичне навантаження, перебування на великих висотах, ожиріння; пов`язані з підвищеною продукцією еритропоетину - рак паренхіми нирки, гідронефроз, полікістоз нирок, рак паренхіми печінки, доброякісний сімейний еритроцитоз; пов`язані з надлишком адренокортикостероїдів або андрогенів в організмі - синдром Кушинга, феохромоцитома, гіперальдостеронізм;

 відносні еритроцитози: дегідратація через діарею, рясну блювоту, при діабеті, після опіків; емоційні стреси, алкоголізм, куріння, артеріальна гіпертензія, недостатнє споживання рідини, поліурія; 

змішані еритроцитози: внаслідок згущення крові і плацентарної трансфузії (фізіологічний еритроцитоз новонароджених).

ФАКТОРИ ПІДВИЩЕННЯ:

ФАКТОРИ ЗНИЖЕННЯ:

показання до призначення:

• діагностика анемій (спільно з визначенням вмісту гемоглобіну, визначенням гематокриту);
• діагностика поліцитемії (спільно з визначенням вмісту гемоглобіну, визначенням гематокриту);
• моніторинг проведеної медикаментозної терапії в лікуванні анемій.