Гепатит В, генотипування / HBVT (1150)

Вірусний гепатит В (ВГВ) – інфекційне захворювання печінки, спричинене ДНК-вмісним вірусом гепатиту В (HBV). Серед усіх причин розвитку гострого гепатиту та хронічної вірусної інфекції вірус гепатиту В вважається однією з найпоширеніших у світі.

HBV передається з кров’ю та іншими біологічними рідинами. Заразитися можна під час незахищеного статевого контакту, використання нестерильних шприців, переливання крові та пересадки донорських органів, дитину може заразити мати під час або після пологів (через тріщини в сосках). До групи ризику входять: медичні працівники, у яких можливий контакт із кров’ю пацієнта, пацієнти, які отримують гемодіаліз, ін’єкційні наркомани, люди, які ведуть безладне статеве життя, діти, народжені від матерів із ВГВ.

Інкубаційний період захворювання – від 4 тижнів до 6 місяців. Вірусний гепатит В може протікати як у вигляді легких форм, що тривають кілька тижнів, так і у вигляді багаторічної хронічної інфекції. Основні ознаки гепатиту: жовтушність шкірних покривів, лихоманка, нудота, стомлюваність, у лабораторних аналізах – порушення функції печінки та специфічні антигени вірусу гепатиту В.

Геном ВГВ підрозділяють на 10 генотипів, що позначаються латинськими літерами від A до J, і для кожного генотипу характерна певна географічна та етнічна зона поширеності.

Виявлений генотип ВГВ впливає на прогноз перебігу та результату захворювання: гепатит В, спричинений вірусом генотипу С, частіше набуває хронічного перебігу і має більший ризик трансформації в цироз печінки або гепатоцелюлярну карциному порівняно з гепатитами, спричиненими іншими генотипами ВГВ. Зв’язок генотипу зі сприйнятливістю до лікувальних препаратів встановлено для генотипу А – такі пацієнти значно краще відповідають на лікування препаратами інтерферону порівняно з пацієнтами, інфікованими іншими генотипами ВГВ. Клінічне значення виявленого генотипу ВГВ проводить лікуючий лікар.