Антитіла до гладких м’язів (0136)

Маркер: аутоімунного гепатиту (найчастіше тип 1); інтерпретують разом із ANA, anti-LKM та біохімією печінки.
  
Загальна характеристика:
  Антитіла до гладкої мускулатури (SMA) являють собою антитіла до білка актину або неактинових компонентів (тубуліну, Віментіну, Десмеліну і скелетину) і з'являються у відповідь на пошкодження гепатоциту. SMA виявляються у 60–80% випадків аутоімунного гепатиту, у 50% випадків первинного біліарного цироз і не виявляють при системному червоному вовчаку та позапечінкових ураженнях жовчних шляхів. SMA присутні у 70% хворих на хронічний активний гепатит.

Клінічна значимість:
  Присутність SMA та ANA характерна для аутоімунного гепатиту 1-го типу.
  У ході імуносупресивної терапії пацієнтів з аутоімунним гепатитом 1 у більшості випадків спостерігається зникнення SMA та/або ANA. Але титри антитіл при початковій постановці діагнозу, а також серологічний статус в ході лікування не дозволяють передбачити результат після припинення терапії. Вважають, що SMA та ANA не включені безпосередньо до патогенезу аутоімунного гепатиту 1 типу, і цінність цих тестів швидше діагностична, ніж прогностична. SMA та/або ANA можна спостерігати у деяких випадках хронічного гепатиту В та С, зазвичай у невисоких титрах.
  SMA виявляються при гострому вірусному гепатиті і зникають при одужанні, у низьких титрах можуть бути виявлені при інфекційному мононуклеозі, цитомегаловірусній інфекції, мікоплазмовій пневмонії, лімфопроліферативних захворюваннях, наркоманії, у жінок, які страждають на безпліддя, злоякісні новоутворення і іноді невеликі титри SMA (1:20- 40) можуть спостерігатися у популяції здорових індивідуумів.

Метод:  IFT (Immunfluoreszenztest/Імунофлуоресцентний тест) - кількісне визначення