Антитіла до тетрасіалогангліозиду IgG, IgМ / GQ1b AT (IgG/IgM) (2931)

Загальна характеристика: Антитіла до тетрасіалогангліозиду GQ1b (класів IgG та IgM) є специфічними біомаркерами аутоімунних уражень нервової системи, що об’єднуються в поняття «anti-GQ1b antibody syndrome». Основним клінічним значенням цього аналізу є діагностика гострих та хронічних нейропатій, що супроводжуються порушенням рухів очей та координації.

Показання для призначення:

• Диференційна діагностика: Допомагає відрізнити імуноопосередковані ураження стовбура мозку та черепних нервів від судинних (інсульт) або пухлинних процесів.
• Прогностична роль: Позитивний результат підтверджує імунну природу захворювання, що обґрунтовує призначення імунотерапії (плазмаферез або внутрішньовенний імуноглобулін).
• Динаміка захворювання: Антитіла IgG зазвичай з'являються на початку хвороби і можуть зникати протягом 2–4 тижнів після появи симптомів, тому тест найбільш інформативний у гострій фазі.

IgG до GQ1b (маркер гострих станів):

• Синдром Міллера-Фішера (СМФ): Виявляються у ~85-90% пацієнтів. Характерна тріада: офтальмоплегія (параліч очних м'язів), атаксія (порушення координації) та арефлексія (відсутність рефлексів).
• Енцефаліт стовбура мозку Бікерстаффа (BBE): Важкий стан із порушенням свідомості та вираженою офтальмоплегією.
• Синдром Гієна-Барре (СГБ): Зокрема варіант з офтальмоплегією.
• Гостра офтальмоплегія: Стан без атаксії та арефлексії, що вважається м'яким варіантом синдрому анти-GQ1b.

IgM до GQ1b (маркер хронічних станів):

• Хронічні нейропатії: Високі титри IgM часто асоціюються з хронічною сенсорною атактичною нейропатією та синдромом CANOMAD (хронічна атаксія, нейропатія, офтальмоплегія, моноклональна гаммопатія)