Антитіла до тетрасіалогангліозиду IgG, IgМ / GQ1b (1097)

Антитіла до GQ1b можуть відігравати патогенетичну роль у розвитку синдрому Фішера (ФС), синдрому Гієна –Барре (СГБ) з офтальмоплегією та енцефалітом стовбура мозку Бікерстаффа, а пацієнти з ФС часто мають антитіла до гангліозидних комплексів (GSC), що містять GQ1b. 

Показання для призначення:

• підозра на аутоімунну периферичну нейропатію.
• Антитіла класу IgG може бути виявлені при синдромі Міллера-Фішера (атаксія, арефлексія, офтальмоплегія) з високою діагностичною чутливістю та специфічністю (до 90% пацієнтів) та при синдромі Гійєна-Барре з офтальмоплегією.
• Антитіла  класу IgM (часто при моноклональній гаммопатії IgM) виявляються  при сенсорної нейропатії  через пошкодження аксональних нервів (сенсорна атактична нейропатія та CANOMAD).

 Клінічна значимість: 

Синдром Міллера Фішера – це захворювання, яке вражає нервову систему, викликаючи симптоми, пов’язані з м’язовою моторикою та координацією. У деяких випадках це також може спричинити зміни в інших фізіологічних системах.

Це один з можливих проявів синдрому Гійєна-Барре, групи захворювань, що виникає в результаті інфекцій, які в свою чергу спричиняють неадекватне функціонування імунної системи.

Синдром Міллера Фішера, як правило, має хороший прогноз: якщо застосовується відповідне медичне лікування симптоми, як правило, повністю зменшуються. Однак це не завжди так, і якщо ураження нервової системи значне, деякі наслідки можуть залишитися.

Приблизно вдвічі більше випадків синдрому Міллера Фішера виявляється у жінок, ніж у чоловіків, і поширеність цього захворювання вище навесні, ніж в інші пори року. Середній вік початку захворювання становить дещо більше 40 років.