ПЛР Виявлення вірусів Эпштейна-Барр, цитомегаловірусу, герпесу 6 типу (EBV, CMV, HHV6) якісне визначення (чутл. набору від 1*10^3 копій/мл= 1000 копій/мл) (урогенітальний зішкріб)

Вірус герпесу людини 4 типу (ВГЧ-IV), вірус Епштейна-Барр є збудником інфекційного мононуклеозу, його етіологічна роль також відома при лімфомі Беркітта, назофарингеальної карциноме, лімфопроліферативного синдромі, пов`язаних з X-хромосомою. Являє собою лімфотропний, ДНК-геномний вірус, має 4 основних антигену: ранній антиген (early antigen - ЕА), капсидний антиген (viral capcide antigen - VCA), мембранний антиген (membrane antigen - MA); нуклеарний антиген (nuclea antigen -NA). Кожен з них утворюється в певній послідовності і індукує синтез відповідних антитіл. Діагностика інфекційного мононуклеозу ґрунтується на клінічній картині, характерних змінах в клінічному аналізі крові. Але гематологічні зміни, які розвиваються при інфекційному мононуклеозі, можуть спостерігатися і при цитомегаловірусної інфекції, токсоплазмозі, гострих респіраторних вірусних захворюваннях, вітряної віспи, кору, інфекційних гепатитах та інших захворюваннях. Тому для постановки діагнозу доцільно проведення ПЛР - діагностики, імунологічних досліджень. Визначення ВЕБ методом ПЛР дозволяє визначити ДНК вірусу в різних біологічних матеріалах (букальний, ротоглотковий, урогенітальний зіскрібки, кров, сеча, слина, ліквор). Виявлення ДНК вірусу Епштейна-Барр в досліджуваному матеріалі вказує на етіологічну роль вірусу в розвитку захворювання при наявності відповідної клінічної картини. Однак у зв`язку з можливою тривалою персистенцією вірусу в організмі, оцінити його роль в розвитку захворювання не завжди можливо.

Цитомегаловірусна інфекція - широко поширена вірусна інфекція. Збудник - цитомегаловірус (ЦМВ), є ДНК-вірус, відноситься до сімейства Herpesviridae. Після закінчення гострого періоду інфекція найчастіше переходить в латентну форму, з якої може реактивувати. Первинна ЦМВ-інфекція, вроджена ЦМВ-інфекція становить небезпеку при різних імунодефіцитних станах і вагітності, при цьому виникає ризик внутрішньоутробного зараження плода. Серед різноманітних варіантів перебігу ЦМВ-інфекції переважають субклінічні форми і латентне вірусоносійство. Клінічно вираженою інфекція стає в умовах імунодефіциту. Первинне інфікування цитомегаловірусом під час вагітності в 40-50% випадків призводить до інфікування плода, тоді як при реактивації - тільки в 1% (за різними даними до 8%). При цьому внутрішньоутробне інфікування плода може відбутися в будь-який період вагітності при первинному інфікуванні вагітної і при реактивації хронічної інфекції. Найбільший ризик інфікування для дитини - в третьому триместрі. Важкі ураження плода при реактивації практично не зустрічаються. У 90-95% новонароджених вроджена цитомегаловірусна інфекція протікає безсимптомно і не викликає розвитку вад розвитку. Лабораторна діагностика цитомегаловірусної інфекції грунтується на виявленні імунологічних маркерів (IgМ, IgG і авідності IgG) і визначення методом ПЛР вірусу в різних біологічних рідинах. ПЛР дозволяє виявити збудник в досліджуваному матеріалі. При цьому необхідно вибирати біологічний матеріал з урахуванням стадії інфекційного процесу (це визначає можливість виявлення даного збудника в даному біологічному матеріалі), клінічних проявів, діагностичних цілей лабораторного обстеження. Найбільш поширеним матеріалом для ПЛР є кров, проте необхідно враховувати, що збудник не постійно знаходиться в крові, тільки в стадії віремії, тому негативний результат не завжди виключає наявність інфекції, потрібне додаткове тестування іншого біологічного матеріалу, в якому збудник може персистувати. ПЛР-дослідження (якісне визначення) може бути використано для встановлення факту наявності вірусу в досліджуваному матеріалі (встановлення етіології клінічних проявів, виявлення персистенції вірусу, контагіозності людини - виділення вірусу з різними біологічними рідинами).

Вірус герпесу VI типу - ДНК-вірус, який має 2 основних субтипів. Ймовірно участь ВГЛ-VI типу в розвитку лімфогранулематозу, злоякісної клітинної лімфоми, саркоїдозу, синдрому Шегрена, хвороби Крона. Виявлено причетність цього вірусу до розвитку гострих гепатитів у дорослих і дітей, в тому числі з фульмінантним перебігом і швидким летальним результатом. Є дані, що субтип HHV - 6 A - вражає переважно нервову тканину, припускають, що він відіграє провідну роль у розвитку розсіяного склерозу, а субтип HHV- 6 B - викликає лихоманку з краснухоподібними  висипами, синдром хронічної втоми, неврит зорового нерва, епілепсію. Дослідження для виявлення збудника герпесвірусної інфекції 6 типу проводиться за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції для визначення генетичного матеріалу (ДНК) вірусу в зразку. Матеріалом дослідження можуть бути кров, сеча, зішкріб зі слизових, слина, ліквор.

Урогенітальний біоматеріал

Протягом 2-х тижнів перед здачею досліджень узгодити з лікарем прийом антибактеріальних і протимікробних препаратів.
При контролі лабораторних показників у динаміці рекомендується проводити лабораторні дослідження за однакових умов: здавати біоматеріал в одній лабораторії, у однаковий час доби, тощо.
Про прийом лікарських препаратів необхідно повідомити співробітників у відділенні. 

Взяття біоматеріалу у вагітних і незайманих - здійснює тільки лікар.
У разі, якщо пацієнтка віком з 14 до 18 років живе статевим життям, вона може здати аналіз самостійно без присутності батьків/опікунів.
Протягом 3-х діб перед здачею дослідження утриматися від статевих контактів.
Протягом 3-х днів виключити вживання алкоголю (окрім запропонованої провокації, яку проводять за призначенням лікаря).

Провокація - це короткочасне зниження імунітету організму напередодні здачі дослідження. Знижений імунітет, таким чином, призводить до посилення запалення в сечостатевих органах і до збільшення кількості бактерій в організмі. Найпростішим і найбільш надійним методом вважається харчова провокація - алкоголь, солоне, гостре. Напередодні аналізу вживається алкоголь і гостра їжа - наприклад, одна-дві пляшки пива з чимось солоним і копченим. 

• В день здачі проводиться туалет зовнішніх статевих органів (без використання мила і інших засобів - гелі, пінки і т.д.) для зниження контамінації (забруднення) проб.
• Протягом 3-х годин утриматися від сечовипускання.
• Взяття біоматеріалу секрет простати здійснює тільки лікар.

• В день здачі проводиться туалет зовнішніх статевих органів теплою мильною водою, не допускаючи попадання мильної води у піхву.
• При взятті мазка з уретри у жінок, біоматеріал здається не раніше ніж через 3 години після останнього сечовипускання.
• Урогенітальний матеріал слід здавати через 3 -5 днів після закінчення менструації. У період клімаксу (пременопаузи, менопаузи, постменопаузи), а також при будь-якому порушенні тривалості менструального циклу (аменореї, дисменореї і т.д.) допускається проводити взяття в будь-який день циклу при відсутності кровотечі.
• За 3 дні необхідно виключити спринцювання, рекомендовано припинити використання будь-яких вагінальних таблеток, кульок, свічок - як лікувальних, так і протизаплідних (Фарматекс, Пантекс-Овал, кліон Д, Поліжинакс, інші) та інших препаратів місцевого призначення. Скасування препаратів необхідно узгодити з лікуючим лікарем.
• Мазок слід брати до гінекологічного огляду, кольпоскопії або не раніше ніж через 48 годин після цих маніпуляцій.
• Урогенітальний матеріал необхідно набирати перед проведенням трансвагінального УЗД. 

Спеціальні умови зберігання біологічного матеріалу:

• ПЛР дослідження (епендорф з транспортним середовищем) - доставити у відділення лабораторії протягом 24 годин після взяття біологічного матеріалу. Зберігати транспортний контейнер необхідно в холодильнику при температурі + 4°C.
  

• оформити заявку у відділенні Смартлаб (або по телефону 0800-750-070) протягом 4-х днів (транспортне середовище для ПЛР досліджень);
• лабораторія оцінить можливість виконання даного дослідження з архівного матеріалу;
• відповідь пацієнту нададуть по телефону протягом 5 робочих годин з моменту оформлення заявки;
• оплатити замовлення необхідно у відділенні Смартлаб не пізніше 4-го дня з моменту взяття біологічного матеріалу. 

Характеристики менструального циклу:

• Тривалість і день циклу
• Тимчасова менопауза, менопауза (тривалість)
• Аменорея І-ІІ (припинення менструації)
• Вагітність (термін)
• Клінічний діагноз - ерозія, міома, ВМС, видалений цервікальний канал і ін.

АНАЛІЗАТОР:

РЕФЕРЕНСИ:

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ:

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ:

показання до призначення:

• діагностика, диференціальна діагностика урогенітальних інфекцій;
• встановлення етіологічного фактора при станах, клінічно схожих з проявами ВЕБ - інфекції, СMV- інфекції, вірус герпесу VI типу;
• діагностика, диференціальна діагностика ВЕБ - інфекції, СMV- інфекції, віруса герпесу VI типу;
• діагностика  вірус-асоційованих захворювань у ВІЛ-інфікованих і при інших імунодефіцитних станах;
• контроль персистенції і виділення вірусу;
• оцінка контагіозності людини - виявлення виділення вірусу з різних біологічних рідин.