Чутливість набору від 100 копій/мл.
Вірус герпесу людини 4 типу (ВГЧ-IV), вірус Епштейна-Барр є збудником інфекційного мононуклеозу, його етіологічна роль також відома при лімфомі Беркітта, назофарингеальної карциноме, лімфопроліферативного синдромі, пов`язаних з X-хромосомою.
Являє собою лімфотропний, ДНК-геномний вірус, має 4 основних антигену: ранній антиген (early antigen - ЕА), капсидний антиген (viral capcide antigen - VCA), мембранний антиген (membrane antigen - MA); нуклеарний антиген (nuclea antigen -NA). Кожен з них утворюється в певній послідовності і індукує синтез відповідних антитіл.
Діагностика інфекційного мононуклеозу ґрунтується на клінічній картині, характерних змінах в клінічному аналізі крові. Але гематологічні зміни, які розвиваються при інфекційному мононуклеозі, можуть спостерігатися і при цитомегаловірусної інфекції, токсоплазмозі, гострих респіраторних вірусних захворюваннях, вітряної віспи, кору, інфекційних гепатитах та інших захворюваннях. Тому для постановки діагнозу доцільно проведення ПЛР - діагностики, імунологічних досліджень. Визначення ВЕБ методом ПЛР дозволяє визначити ДНК вірусу в різних біологічних матеріалах (букальний, ротоглотковий, урогенітальний зіскрібки, кров, сеча, слина, ліквор). Виявлення ДНК вірусу Епштейна-Барр в досліджуваному матеріалі вказує на етіологічну роль вірусу в розвитку захворювання при наявності відповідної клінічної картини. Однак у зв`язку з можливою тривалою персистенцією вірусу в організмі, оцінити його роль в розвитку захворювання не завжди можливо.
Цитомегаловірусна інфекція - широко поширена вірусна інфекція. Збудник - цитомегаловірус (ЦМВ), є ДНК-вірус, відноситься до сімейства Herpesviridae. Після закінчення гострого періоду інфекція найчастіше переходить в латентну форму, з якої може реактивувати. Первинна ЦМВ-інфекція, вроджена ЦМВ-інфекція становить небезпеку при різних імунодефіцитних станах і вагітності, при цьому виникає ризик внутрішньоутробного зараження плода. Серед різноманітних варіантів перебігу ЦМВ-інфекції переважають субклінічні форми і латентне вірусоносійство. Клінічно вираженою інфекція стає в умовах імунодефіциту.
Первинне інфікування цитомегаловірусом під час вагітності в 40-50% випадків призводить до інфікування плода, тоді як при реактивації - тільки в 1% (за різними даними до 8%). При цьому внутрішньоутробне інфікування плода може відбутися в будь-який період вагітності при первинному інфікуванні вагітної і при реактивації хронічної інфекції. Найбільший ризик інфікування для дитини - в третьому триместрі. Важкі ураження плода при реактивації практично не зустрічаються. У 90-95% новонароджених вроджена цитомегаловірусна інфекція протікає безсимптомно і не викликає розвитку вад розвитку. Лабораторна діагностика цитомегаловірусної інфекції грунтується на виявленні імунологічних маркерів (IgМ, IgG і авідності IgG) і визначення методом ПЛР вірусу в різних біологічних рідинах. ПЛР дозволяє виявити збудник в досліджуваному матеріалі. При цьому необхідно вибирати біологічний матеріал з урахуванням стадії інфекційного процесу (це визначає можливість виявлення даного збудника в даному біологічному матеріалі), клінічних проявів, діагностичних цілей лабораторного обстеження.
Найбільш поширеним матеріалом для ПЛР є кров, проте необхідно враховувати, що збудник не постійно знаходиться в крові, тільки в стадії віремії, тому негативний результат не завжди виключає наявність інфекції, потрібне додаткове тестування іншого біологічного матеріалу, в якому збудник може персистувати. ПЛР-дослідження (якісне визначення) може бути використано для встановлення факту наявності вірусу в досліджуваному матеріалі (встановлення етіології клінічних проявів, виявлення персистенції вірусу, контагіозності людини - виділення вірусу з різними біологічними рідинами).
Вірус герпесу VI типу - ДНК-вірус, який має 2 основних субтипів. Ймовірно участь ВГЛ-VI типу в розвитку лімфогранулематозу, злоякісної клітинної лімфоми, саркоїдозу, синдрому Шегрена, хвороби Крона. Виявлено причетність цього вірусу до розвитку гострих гепатитів у дорослих і дітей, в тому числі з фульмінантним перебігом і швидким летальним результатом. Є дані, що субтип HHV - 6 A - вражає переважно нервову тканину, припускають, що він відіграє провідну роль у розвитку розсіяного склерозу, а субтип HHV- 6 B - викликає лихоманку з краснухоподібними висипами, синдром хронічної втоми, неврит зорового нерва, епілепсію. Дослідження для виявлення збудника герпесвірусної інфекції 6 типу проводиться за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції для визначення генетичного матеріалу (ДНК) вірусу в зразку. Матеріалом дослідження можуть бути кров, сеча, зішкріб зі слизових, слина, ліквор.
Дякуємо за Ваш коментар! Він буде опублікований відразу після перевірки*
*Це необхідно для уникнення некоректних висловлювань, шахрайських повідомлень, образ. Ми стежимо за безпекою наших читачів.