Видалення епулісу/одонтогенної кісти/травматичної фіброми слизової оболонки порожнини рота (H027)

Епуліс (синоніми: пародонтома, надясневик, епуліс) – збірний термін, що характеризує своєрідні пухлиноподібні ураження щелеп з локалізацією патологічного процесу в ділянці ясен. Гістогенетично епуліс не має зв’язку з тканинами зубного зачатка або зуба. Він розвивається з пародонту – тканин, що оточують зуб, і тому його відносять до пародонтом. Це захворювання зустрічається в будь-якому віці. Ймовірним провокуючим чинником для виникнення епуліса вважається хронічна травма тканин ясен і вуздечок верхньої та нижньої губи. Спостерігається він також при аномаліях прикусу, при неправильно виготовлених зубних протезах і пришийкових пломбах або при наявності зубного каменю і каріозних порожнин у приясенній ділянці.
Епуліс у дітей зустрічається досить часто. Пов’язують це переважно з процесом прорізування зубів, коли слизова ясен піддається постійному травмуванню зубами, що прорізуються. Розрізняють кілька видів епуліса — фиброматозний (фіброзний), ангіоматозний, гігантоклітинним. 

Одонтогенна кіста - це патологічне порожнинне утворення, що виникає в кістках щелепи, зазвичай з тканин, що беруть участь у формуванні зубів. Вона може розвиватися внаслідок інфекцій, травм або інших факторів, що впливають на зуби та тканини навколо них. 

Види одонтогенних кіст:

• Радикулярна кіста: Розвивається на верхівці кореня зуба, часто пов'язана з нежиттєздатним зубом.
  
• Фолікулярна кіста: Формується з зубного фолікула, може впливати на прорізування зубів.
  
• Кератокіста: Характеризується швидким ростом і високим ризиком рецидиву після видалення.  

Травматична фіброма слизової оболонки порожнини рота – це реактивне проліферативне утворення, яке виникає внаслідок постійного місцевого подразнення або механічного пошкодження слизової оболонки. Травматичні фіброми найчастіше зустрічаються у людей старше 45 років переважно у жінок та локалізуються у більшості випадків на язику та на щоках. Травматична фіброма слизової оболонки порожнини рота за деякими морфологічними ознаками може мати ризик малігнізації.

Патогістологічне дослідження данного виду матеріалу невід'ємна частина диференційної діагностики, оскільки кожне новоутвореня має потенціал до злоякісного переродження. Необхідне для остаточного підтвердження діагнозу, визачення типу новоутворення та надати інформацію лікарю про подальшу тактику лікування.

частка тканини

Загальні вимоги

Біоматеріал (шматочок тканини або органу) обов'язково мають бути в контейнері з 10% розчином формаліну, розчин має покривати біоматеріал. Кожен вид біоматеріалу повинен бути розміщений в окремому контейнері з 10% розчином формаліну та пронумерований. Кришка щільно закрита. Контейнер підписаний: прізвище та ініціали пацієнта, а також який вид біоматеріалу.

Спеціальні вимоги

Зберігати біоматеріал можно  протягом 3-5 днів  тільки при кімнатній температурі від +18  до +25 С, уникаючи попадання прямих сонячних променів.
Зберігання та транспортування  біоматеріалу можливе тільки у вертикальному положенні. Засохлий біоматеріал є непридатним до дослідження!

Взяття біологічного матеріалу проводить лікар. 

Дозамовлення можливе протягом року

РЕФЕРЕНСИ:

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ:

Результат гістологічного дослідження залежить від адекватності та якості отриманного матеріалу, правильної фіксації матеріалу, правильності та повноти наданої інформації про пацієнта. За відсутності клінічної інформації, даних анамнезу та опису матеріалу неможливо дати точне та адекватне клінічній картині морфологічний висновок про патологічний процес.  

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ:

Результат гістологічного дослідження залежить від адекватності та якості отриманного матеріалу, правильної фіксації матеріалу, правильності та повноти наданої інформації про пацієнта. За відсутності клінічної інформації, даних анамнезу та опису матеріалу неможливо дати точне та адекватне клінічній картині морфологічний висновок про патологічний процес.  

показання до призначення:

• підтвердження, уточнення клінічного діагнозу;
• встановлення діагнозу у незрозумілих випадках;
• діагностика непухлинних, передпухлинних станів та пухлинних захворювань.