Добове моніторування ЕКГ (за Холтером) (виконується тільки в м. Одеса, вул. Караванського (Жуковського), 30 (виконується пацієнтам з 18 років))

Першим розробником даного метода був Норман Джефрі Холтер в честь якого він і названий. Електрична активність серця реєструється за допомогою портативного пристрою - холтера, яке кріпиться на грудній клітці у пацієнта.Через добу апарат знімається, і лікар-кардіолог аналізує отримані дані. 

Добове моніторування дозволяє вивчити роботу серця протягом 24 годин під впливом навантажень і стресів, під час руху і сну та дає можливість зафіксувати зміни ЕКГ, які можуть бути повязані з певними симптомами і допомогти у встановленні діагнозу. 

Процедура добового моніторування абсолютно безболісна і не має протипоказань, тому кардіологи рекомендують її  також і як засіб профілактики серцево-судинних захворювань. Холтер-моніторинг не вимагає ніякої попередньої пoдготовки.

Під час холтерівського моніторування від пацієнта не потребується обмеження фізичного навантаження або зміна звичного ритму життя, проте є кілька простих правил, яких потрібно дотримуватися, поки холтер підключений:

• бажано вести докладний щоденник своїх дій, щоб лікар міг оцінити ступінь фізичного та емоційного навантаження і зіставити їх з показаннями холтера;
  
• не приймати душ або ванну;
  
• уникати механічних пошкоджень, нагрівання або електричного впливу на апарат;
  
• стежити, щоб електроди не відклеювалися.
  

Див. висновок. 

показання до призначення:

• скарги та симптоми, можливо обумовлені аритмією (епізоди серцебиття, втрати свідомості, епізоди неуточненого запаморочення, задишки);
  
• оцінка варіабельності серцевого ритму при наявності нічного апное (часто відчуття "розбитості" вранці), діабетичної нейропатії;
  
• діагностика коротких епізодів ішемії міокарда (при протипоказаннях до навантажувальних тестів чи їх неінформативності), що можуть проявлятись дискомфортом за грудиною, болем, задишкою;
  
• оцінка ефективності антиаритмічної терапії;
  
• діагностика ускладнень у певних категорій хворих з симптомами аритмії і без них (гіпертрофічна кардіоміопатія, хворі які перенесли інфаркт міокарда, синдром подовженого чи вкороченого інтервалу QT);
  інше.