ПЛР ДНК Cytomegalovirus (HHV 5 типу), якісне визначення (чутл. набору від 1*10^3 копій/мл= 1000 копій/мл) (сеча)

Цитомегаловірусна інфекція - широко поширена вірусна інфекція. Збудник - цитомегаловірус (ЦМВ), є ДНК-вірус, відноситься до сімейства Herpesviridae. Після закінчення гострого періоду інфекція найчастіше переходить в латентну форму, з якої може реактивировать. Первинна ЦМВ-інфекція, вроджена ЦМВ-інфекція становить небезпеку при різних імунодефіцитних станах і вагітності, при цьому виникає ризик внутрішньоутробного зараження плода. Серед різноманітних варіантів перебігу ЦМВ-інфекції переважають субклінічні форми і латентний вірусоносійство. Клінічно вираженою інфекція стає в умовах імунодефіциту. Цитомегаловірусна інфекція - широко поширена вірусна інфекція. Збудник - цитомегаловірус (CMV), ДНК-вірус, відноситься до сімейства Herpesviridae. Після закінчення гострого періоду інфекція найчастіше переходить в латентну форму, з якої може реактивуватися. Первинна ЦМВ-інфекція, вроджена ЦМВ-інфекція становить небезпеку при різних імунодефіцитних станах і вагітності, при цьому виникає ризик внутрішньоутробного зараження плода. Серед різноманітних варіантів перебігу ЦМВ-інфекції переважають субклінічні форми і латентне вірусоносійство. Клінічно вираженою інфекція стає в умовах імунодефіциту. 

Первинне інфікування цитомегаловірусом під час вагітності в 40-50% випадків призводить до інфікування плода, тоді як при реактивації - тільки в 1% (за різними даними до 8%). При цьому внутрішньоутробне інфікування плода може відбутися в будь-який період вагітності при первинному інфікуванні вагітної і при реактивації хронічної інфекції. Найбільший ризик інфікування для дитини - в третьому триместрі. Важкі ураження плода при реактивації практично не зустрічаються. У 90-95% новонароджених вроджена цитомегаловірусна інфекція протікає безсимптомно і не викликає вад розвитку. Лабораторна діагностика цитомегаловірусної інфекції ґрунтується на виявленні імунологічних маркерів (IgМ, IgG і авідності IgG) і визначення методом ПЛР вірусу в різних біологічних рідинах.

 ПЛР дозволяє виявити збудник в досліджуваному матеріалі. При цьому необхідно вибирати біологічний матеріал з урахуванням стадії інфекційного процесу (це визначає можливість виявлення даного збудника в даному біологічному матеріалі), клінічних проявів, діагностичних цілей лабораторного обстеження. Найбільш поширеним матеріалом для ПЛР є кров, проте необхідно враховувати, що збудник не постійно знаходиться в крові, тільки в стадії віремії, тому негативний результат не завжди виключає наявність інфекції, потрібне додаткове тестування іншого біологічного матеріалу, в якому збудник може персистувати. ПЛР-дослідження (якісне визначення) може бути використано для встановлення факту наявності вірусу в досліджуваному матеріалі (встановлення етіології клінічних проявів, виявлення персистенції вірусу, контагіозності людини - виділення вірусу з різними біологічними рідинами). 

сеча

Перед здачею досліджень необхідно узгодити з лікуючим лікарем прийом і скасування  препаратів.
При контролі лабораторних показників у динаміці рекомендується проводити лабораторні дослідження за однакових умов: здавати сечу в одній лабораторії, у однаковий час доби, тощо.
Про прийом лікарських препаратів необхідно повідомити співробітників у відділенні.
Дане дослідження оформлюється тільки з приносного біоматеріалу.

Необхідно дотримуватися звичайного питного і харчового режиму.

Загальні правила збору біоматеріалу:

• Жінкам перед збором сечі необхідно провести ретельний туалет зовнішніх статевих органів теплою мильною водою, потім зовнішні статеві органи необхідно обполоснути чистою теплою водою і висушити чистою серветкою. Не рекомендується проводити збір сечі під час менструації. Перед збором сечі бажано ввести гінекологічний тампон в піхву.
  
• Чоловікам туалет зовнішніх статевих органів проводиться наступним чином. Відвести крайню плоть, оголити головку статевого члена, помити теплою мильною водою, потім статевий орган обполоснути чистою теплою водою і висушити чистою серветкою.
  
• У грудних дітей ретельний туалет зовнішніх статевих органів проводиться теплою мильною водою, потім зовнішні статеві органи необхідно ополоснути чистою теплою водою і висушити чистою серветкою. Бажано збирати сечу у сечоприймач. Важливо! Сеча, вичавлена з памперса, дослідженню не підлягає!
  

Вранці після пробудження зібрати ПЕРШУ порцію сечі (перші 40-50 мл). 

Напередодні дослідження виключити:

• прийом алкоголю, гострої та солоної їжі, харчових продуктів, що змінюють колір сечі (буряк, морква);
  
• емоційний стрес;
  
• фізичні навантаження і спортивні тренування;
  
• фізіотерапевтичні процедури;
  
• рентгенівські дослідження;
  
• ввечері утриматися від відвідування сауни і лазні, щоб уникнути перегрівання або переохолодження. 

• Рекомендовано проводити дослідження до початку прийому противірусних та імуномодулюючих препаратів синтетичного і рослинного походження або через 7 днів після їх відміни.
  
• Важливо! Скасування або прийом лікарських препаратів обговорюється з лікарем в кожному індивідуальному випадку.  

Сеча у пацієнтів з цистостомою, збирається у любий час доби. Для цього необхідно від'єднати катетер (трубку) від сечоприймача і зібрати матеріал у стерильний транспортний контейнер. Доставити в лабораторію близько 50 мл (але не менше 10 мл).

Транспортний контейнер з сечею необхідно доставити в лабораторію:

• пластиковий одноразовий стаканчик - не пізніше 1,5-2 годин після збору;
  

До доставки в відділення Смартлаб, біологічний матеріал у стаканчику необхідно зберігати в холодильнику, при температурі +4 °C.

• Важливо! Не допускається збирати сечу в ємності, не призначені для лабораторних досліджень, так як залишки інгредієнтів, які можуть міститись в таких ємностях можуть суттєво впливати на результати аналізу. Як виняток можна використовувати нові одноразові пластикові ємності або скляні ємності (простерилізовані). 

АНАЛІЗАТОР:

РЕФЕРЕНСИ:

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ:

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ:

показання до призначення:

• діагностика  захворювань сечовидільної системи;
• встановлення етіологічного фактора при станах, клінічно схожих з проявами цитомегаловірусної інфекції;
• стан імуносупресії при ВІЛ-інфекції, неопластичних захворюваннях, прийомі цитостатичних препаратів;
•  контроль персистенції і виділення вірусу;
•  оцінка контагіозності людини - виявлення виділення вірусу з різними біологічними рідинами.